Атей (Атай) – грец. Ἀταης/ ΑΤΑΙΑΣ, лат. Atheas, 358-339 р. до н. е.— скіфський цар. Традиційно вважається чи не найвидатнішим царем Європейської Скіфії. Припущення, що Атей контролював виключно Придунайську (Малу) Скіфію безпідставні.
Перша згадка Атея відноситься до 358 р. до н. е., коли після смерті одриського династа Котіса І між сусідами одрисів розпочалася війна за території ще донедавна могутньої Фракійської держави, до якої залучилися і скіфи. Атей узяв під свій контроль частину Добруджі і підпорядкував собі наступні поліси: з 358 р. до н. е. — Істрія, з 353 р. до н. е. — Каллатіс, що призвело до низки воєн з іншими сусідами одриссів, а саме: переможна війна з трибаллами в 344 р. до н. е., війна з Македонією у 339 р. до н. е. Участь скіфів у війнах за перерозподіл фракійських територій та сфер впливу і, в першу чергу, війна з Філіппом Македонським пояснює відносну популярність Атея в античній літературі.
Окремої уваги заслуговують відносини Атея з такими полісами як Каллатіс, Херсонес Таврійський та їхньою метрополією Гераклеєю Понтійською, а саме:
ймовірне карбування монет з легендою ΑΤΑΙΑΣ, які датуються 353-347 рр. до н. е., у Гераклеї;
виділення саме в цей час (за тирана Гераклеї Сатіра (352/1 -345)) у користування громаді херсонеситів земель у Північно-Західній Тавриці;
карбування Каллатісом монет з легендою ΑΤΑΙΑ орієнтовно між 347-339 рр. до н. е.
У ольвійському навроченні (IGDOlbia 106) антропонім Атай згадано в останньому рядку разом з антропонімами Кафак та Демокон (грец. Καφακης, Δημο̣κῶν, Ἀταης). Якщо припустити, що Атай наврочення це власне цар скіфів Атай, а Демокон це епонім 349 р. до н. е. Демокон Евбіотів (грец. Δημοκῶν Εὐβιότου), то, ймовірно, Кафак — представник царя Атая у Ольвії, з великою вірогідністю скіф та родич Атая, а саме наврочення датується 349 р. до н. е.
Відоме послання Атея до громади Візантія, яка контролювала морські торгові шляхи з Понту до Середземномор’я: «Цар Скіфії Атей громаді Візантія: не шкодьте моєму зиску, інакше мої кобили питимуть вашу воду.» (Климент Олександрійський з посиланням на Арістокріта (Clem. Alex. Strom. V, 5, 31, (3))).
Війна з Македонією 339 р. до н. е. закінчилася поразкою, яка назавжди позбавила скіфів статусу непереможних. Щодо цієї війни ми маємо наступне повідомлення: «… (14) Ця суперечка озлобила обидві сторони, і зав’язалася війна. Хоча скіфи перевершували [македонян] і числом і хоробрістю, але вони були переможені хитрістю Пилипа …». У цій битві загинув і Атей. На зворотному шляху македонське військо попало в засідку трибаллів, і було майже повністю знищено. (ЮСТИН. Епітома твору Помпея Трога «Історія Пилипа», IX, 2-3)
Після смерті Атея Європейська Скіфія проіснувала ще близько 60-70 років, витримавши низку воєн (навала Зопіріона у 331 р. до н. е., як спільник боспорського царя у 310—309 рр. до н. е. (Діодор, Бібліотека (ΒΙΒΛΙΟΘΗΚΗ), XX, 22-24), війну з Лісімахом у 313 р. до н. е. (Діодор, Бібліотека (ΒΙΒΛΙΟΘΗΚΗ), XIX)). Наразі немає жодних підтверджень щодо будь-яких кризових явищ у Європейській Скіфії до 280—270 рр. до н. е.
Висловлено припущення, що поховання Атея — відомий курган Чортомлик, або Товста Могила чи Цимбалка(Вікіпедія)