В Кропивницькому проходить чи пройшов конкурс на впровадження нової символіки міста замість існуючої проросійської зразка 1996 року. За іронією долі, на другий день після відзначення Міжнародного Дня геральдики, про який в місті мало хто знає, на підсумковий розгляд проектів герба та прапора зібралася міська топонімічна комісія. Не відомо досі, яка «розумна людина» в місті Кропивницькому вирішила , що топоніміка та геральдика це майже одне і те саме?..
Підсумковий результат засідання був такий, що мовляв не один з проектів не відповідає «умовам конкурсу» на символіку міста. Хоча насправді, якщо детально розібратися, це було зовсім не так. Роботи двох досвідчених герольдмейстерів(складачів гербів) були виконані бездоганно. По-перше це проекти голови державної комісії з геральдики та нагород при Кабміні, голови Українського геральдичного товариства, доктора історичних наук Андрія Богдановича Гречила. Все вийшло, як за байкою Крилова – «а Моська знать она сільна коль лаєт на слона». Хто, хто, як не Андрій Гречило може добре розбиратися в геральдиці? Десятки наукових статтей та дві його дисертації присвячені саме цій допоміжній історичній дисципліні. І от вимальовується така картина, що долю його проектів вирішує теж доктор історичних наук Юрій Митрофаненко, але який розробляє тему Холодного Яру, а не геральдики, в якій навряд чи краще за пана Гречила розбирається. Чи нормально це? Відповідь очевидна!!! Інші історики з меншими ступенями, залучені до топонімічної комісії теж не фахівці з геральдики. «Картина маслом» така, що в Кропивницькому над геральдикою взагалі і над геральдичними фахівцями вирішили просто добре і вишукано з залучення «рук істориків» з вченими ступенями познущатися. От чим славне наше місто… Невіглаством!!!
По-друге бездоганно з геральдичної точки зору виконаний проект кропивничанина Анатолія Авдєєва. За його плечами розробка десятків проектів та затверджених гербів а інших геральдичних ідей. Наш земляк розробляв, консультував та затверджував герби ще у 80-ті роки минулого століття. А що робили в ті часи члени топонімічної комісії? До речі, у всіх крім одного, не має власних гербів та геральдичних розробок чи затверджених гербів. Такий от красномовний рівень фаховості членів нинішньої міської топонімічної комісії.
Мені пригадалася суперечка нині доктора історичних наук Юрія Митрофаненка з геральдистом Анатолієм Авдєєвим з приводу першості в Україні нашого трамвая. В підсумку з’явилася дослідницька стаття Авдєєва про трамвай, де чітко було доведено що наш трамвай в Україні не перший, а п’ятий. Юрій Митрофаненко був незадоволений що йому під час екскурсії публічно заперечили, а потім виявилося, що був правий його опонент. Але тоді в пилу суперечки майбутній доктор наук сказав несподіваному опоненту: «А скільки книжок ви надрукували пане Анатолію?» Мовляв а з ким ви сперечаєтесь? Зараз слушне запитання до пана доктора: « А скільки гербів ви розробили? А чи маєте Ви власний герб?» За досконале знання правил геральдики мова ще не йде. А чому «топонімісти» взялися за геральдику, адже це зовсім різні речі?
При обговоренні проектів, дивлячись на перевернутий вилоподібний хрест дехто натякав на присутність «плагіату». То якби хтось розумівся на правилах геральдики, то знав би що це класична геральдична фігура з підручників геральдики рекомендована для використання при розробках гербів. Всього ж, до відома нефахівців, різновидів хрестів в геральдиці майже чотири сотні. А хіба про це відомо «топонімістам»?
За положенням про конкурс на символіку міста було передбачено надіслати проекти на фахову експертизу. Куди? Звичайно що у Львів в Українське геральдичне товариство. А там голова доктор історичних наук Андрій Богданович Гречило… «І де у Сірка очі» – хтось може запитати з цього приводу. Інший розсудить так: «А хто міг знати що в конкурсі побажає брати участь геральдист №1 в Україні Андрій Гречило?» І дійсно «розробники» умов конкурсу, не виключено, що складаючи під себе «розумних» не могли передбачити такої колізії. Цією штучною ситуацією топонімічна комісія ще раз понизила авторитет міста. Та в цьому глухому закутку щось є і інше … Місто більше ніж півроку і досі живе з проросійським проімперським гербом з зображенням колоніальної фортеці. Перед цим довго тягнули «кота за хвіст» аж з двома «демократичними опитуваннями» громадської думки, а з червня місяця нова заковика з «обнуленням» конкурсу серед охочих в ньому взяти участь. І хтось мене буде переконувати що в міській владі не діють успішно представники «п’ятої колони»? «Почекуни у вишиванках» давно відкрили проти всього українського другий фронт у нашому тилу та «російською історичністю» нагадують нам про колонізацію краю ненажерливими кацапами (різниками татарською).
А у місті Звягелі на Житомирщині, наприклад, без ніяких опитувань уже в березні 2022 року прибрали з міського герба підозрілу і нині недоречну літеру «Z». А от у нашому місті ніби якась демократія, не зважаючи на прильоти до нас ракет та дронів… Цим нам можна пишатися?
Олександр Сікорський