В черговий раз нагадаю очевидне.
Для того, щоби дійсно відповісти за сьогоднішнє звірство рашистів, треба бити виключно по москві.
Навіть не по пітєру.
Адже “за мкадом жизни нет”. Скільки б ми не били по воронєжам, ярославлям чи пєнзам – на це всім насрати. Навіть упирям – мешканцям цих, прости господи, міст.
Рашка існує, щоб утримувати москву. І москва досі сито жере, веселиться і не відчуває війну аж ніяк. Навпаки – через неї там ще більше грошей.
Яка б криза вже не починала охоплювати всю іншу рашку – в москві все чудово. Пуйло та його шайка чекісто-бандитів чудово вивчила урок-1991. Який полягає в тому, що москву треба годувати й оберігати до останнього. Поки москва не бунтує – ніяких революцій не може бути в принципі. А значить – її будуть годувати до останнього. І захищати.
Я це до чого. Удар саме відплати на удар рашистських виплодків буде таким виключно, якщо це буде успішний удар по москві.
Якщо його не буде – хоча я десь там чув про те, що, мовляв, на блекаут в Києві ми відповімо блекаутом у москві – значить, не буде відплати. Що ж – саме час реалізувати це.
…А рефлексувати з приводу самого факту удару по нам сенсу бачу нуль. Ви ж не очікуєте, що, потрапивши під дощ, лишитесь сухим?
Так сенсу нерви витрачати на рефлексії? Рашисти будуть вбивати рівно стільки, скільки просто існуватимуть. Адже існують вони виключно, щоб вбивати. І здохнути самим.
Як все просто стає після таких ударів, правда? Ніяких сумнівів, одразу видно, хто, куди і для чого. Казав, обіцяв, зробив і не зробив.