Майже 90% українців впевнені, що можлива мирна угода і припинення військових дій стануть лише перепочинком перед новим нападом Росії.
З цієї причини поступки для укладення миру безглузді, вони лише провокують агресора, вважають 60% опитаних. Водночас близько 30% (не маючи ілюзій щодо нового нападу Кремля) вважають переговори і укладення угоди необхідними, оскільки Україна не має ресурсів, щоб продовжувати війну на виснаження.
Поступки можливі і мають сенс лише в тому випадку, якщо Україна отримає реальні гарантії безпеки. Втім, більшість форматів таких гарантій сьогодні сильно знецінені діями самих західних держав. Найбільш надійною гарантією в цих умовах виглядає розробка власної ядерної зброї, вважають українці. Саме його наявність дозволила Путіну маніпулювати західними державами, обмежуючи їхню допомогу Україні, і підірвати таким чином довіру до надійності союзів, у тому числі й до НАТО.
Сьогодні гарантії через членство в НАТО вважають цілком надійними лише близько 25% опитаних українців, а ще 25% не вірять у них взагалі. Найбільш прийнятним за відсутності ядерної опції виглядає поєднання членства в НАТО з інтенсивним розвитком власних збройних сил і стійким їх фінансуванням. Одночасна відмова від членства в НАТО і введення обмежень для розвитку української армії виглядають для українців як запрошення Путіна до наступної агресії.
Читайте також: Чому Трамп довірив переговори з Кремлем своєму другові Віткоффу, який нічого не знає про Росію, нічого не знає про Україну
Можливість територіальних поступок для швидкого досягнення миру визнавали цієї осені 38% опитаних, відкидали — 56%. Однак, як показують додаткові питання, під поступками тут мається на увазі заморожування конфлікту по лінії фронту і відмова від повернення територій військовим шляхом на даний момент. Юридичне ж визнання російської окупації або передачу Росії не окупованих територій категорично відкидають від двох третин до трьох чвертей респондентів. Втім, у східних регіонах ідея обміну північного Донбасу на мир, нехай і не міцний, користується більшою підтримкою.
Очікуване обурення українського суспільства викликають заходи заохочення агресора, якими наповнений кремлівсько-вашингтонський план, — зняття з Росії всіх санкцій і її реінтеграція в глобальну економіку, відмова від всіх претензій щодо скоєних під час війни злочинів, у тому числі проти мирного населення України. У той же час більшість вважає цілком нормальним проведення президентських виборів протягом 100 днів після підписання мирної угоди.
Читайте також: Європейські політики побоюються, що американці “зрадять Україну в питанні територій”
Фіктивний мир і ненадійні гарантії
Переговори з Росією не мають жодного сенсу за відсутності гарантій безпеки для України, оскільки мирний процес буде використаний Путіним виключно як перепочинок для нового нападу на Україну, переконані дві третини жителів України (65%), згідно з опитуванням Info Sapiens, проведеним на замовлення аналітичного центру «Нова Європа» 5–26 листопада.
При цьому 30% вважають, що вести переговори «варто, тому що Україна не має ресурсів для продовження війни на виснаження». Однак більшість респондентів з цієї другої групи переконані, що Путін не має наміру відступати від свого плану завоювання України. На питання «Чи вважаєте ви, що після замороження конфлікту Росія знову нападе на Україну після деякої паузи?» ствердно відповідають 87%.
Опитування також демонструє глибоку девальвацію віри в зовнішні «гарантії безпеки» з боку Заходу. Найбільш надійною гарантією респонденти вважають розробку Україною власної ядерної зброї: цей варіант обрали 31% опитаних. Стільки ж було рік тому, проте тоді майже рівна частка респондентів вважала надійним варіантом вступ до НАТО (29%). Рік президентства Трампа остаточно підірвав віру в блок, приналежність до якого ще кілька років тому — на момент початку війни — виглядала абсолютною гарантією. Сьогодні в її дієвість вірять лише 19% опитаних українців.
Минулі роки показали, що саме ядерна зброя дозволила Росії шантажувати Захід і змусити обмежити військову допомогу Києву, розумно зазначають експерти «Нової Європи». І цей досвід підриває довіру до практично будь-яких інших гарантій. В ефективність розміщення європейських військ на території України вірять 12%, а в гарантії, які може дати оборонний союз із США, — всього 10%.
Читайте також: Європейські політики побоюються, що американці “зрадять Україну в питанні територій”
Однак за відсутності ядерної опції 42% опитаних все ж вважають гарантії НАТО найважливішою з наявних можливостей, випливає з більш раннього, вересневого опитування Центру Разумкова. Втім, 29% вважають альтернативою НАТО двосторонні угоди про безпеку з країнами-партнерами. У надійність гарантій НАТО не вірять зовсім 25%, стільки ж у них схильні вірити, але найбільша група — 40% — бачить безпеку України як поєднання гарантій НАТО і зміцнення власних збройних сил.
А з усіх сценаріїв гарантій безпеки найбільшу підтримку отримав «Зміцнення Збройних сил і оборонних можливостей України без будь-яких обмежень, забезпечення стабільного фінансування Збройних сил України» (88%). Очевидно, що одночасна фіксація в мирній угоді відмови від вступу України до НАТО і обмежень на розвиток її збройних сил виглядає не тільки абсолютно неприйнятною для українського населення, але практично як заохочення майбутнього нового нападу Росії.
Зниження довіри до зовнішніх гарантій безпеки в українському суспільстві відображає загальне розчарування поведінкою Заходу протягом конфлікту. І, швидше за все, це характерно не тільки для України.
Очікування українців щодо позиції США змінювалися слідом за метаннями Дональда Трампа. На початку року 48% українців — учасників опитувань Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) вважали, що підтримка України з боку США слабшає і що американська адміністрація має намір тиснути на неї, щоб змусити підписати невигідну угоду з Кремлем; 39% дотримувалися думки, що США хочуть допомогти Україні завершити війну прийнятним чином.
.jpg)
Читайте також: Дипломатична небезпека: спецпосланець Трампа покладався на кремлівських перекладачів у переговорах з Путіним
Після скандалу, влаштованого Зеленському Венсом і Трампом в Овальному кабінеті, першої думки дотримувалися майже дві третини українців (64%), а другої — тільки чверть (24%). Однак до серпня, коли Трамп намагався посилити тиск на Росію шляхом нових санкцій на російську нафту, розміри двох груп майже зрівнялися (42% проти 38%).
Але вже на початку жовтня 52% опитаних вважали, що США швидше мають намір тиснути на Україну. Втім, певне розчарування поширюється в Україні і щодо Європи. Хоча, як і раніше, значна більшість українців впевнені в її підтримці (58%), група тих, хто вважає, що підтримка слабшає і з боку європейців, збільшилася з 28% у першій половині 2025 року до 36% в жовтневому опитуванні КМІС.
Читайте також: До чого потрібно готуватися (або чому необхідно опиратися) Україні в американських забаганках щодо переговорів з агресором
Умови агресора: території та гуманітарна зрада
Думка українців щодо умов миру і поступки Кремлю залишається в цілому незмінною, навіть незважаючи на крайню втому від війни. І причини цієї незмінності цілком зрозумілі в контексті наведених вище даних: поступки не мають жодного сенсу, якщо абсолютна більшість жителів України впевнені, що Путін продовжить завоювання України доти, доки не отримає реального відсічі. Поступки є не «відсіччю», а скоріше свідченням слабкості — і тому не знижують, а підвищують, з точки зору українців, ймовірність наступного нападу.
Згідно з даними КМІС на початок жовтня, тобто ще до появи новітнього мирного плану, 54% опитаних українців виступали проти будь-яких територіальних поступок, «навіть якщо через це війна триватиме довше і виникнуть загрози збереженню незалежності» . Частка тих, хто визнавав можливими поступки «заради швидкого досягнення миру» у 2025 році, становить 38%, що значно вище показника 2024 року — 26–32%
Однак такі співвідношення виникають, поки зміст поняття «територіальних поступок» не обговорюється. Якщо ж під ними розуміється офіційне визнання окупованих Росією територій, вони стають неприйнятними для 67%, а якщо мова йде про передачу Росії територій, контрольованих Україною, — для 71%.
Найбільш прийнятним для респондентів виглядав сценарій визнання ситуації з окупованими територіями де-факто, тобто заморожування конфлікту по лінії фронту. У такій інтерпретації «територіальних поступок» (як відмови від спроб повернути території в рамках нинішньої фази конфлікту) проти них все ще виступають 56%, а погоджуються з таким сценарієм — 35%. Втім, у східних регіонах проти ідеї поступки Росії ще незавойованих територій висловлюється лише 47%, тоді як 29% — не можуть відповісти, що можна розцінити як сигнал «прийнятності». Нижче тут і частка не готових визнати окупацію де-факто (47%), яка зрівнялася з часткою готових її визнати (46%).
Скільки-небудь точну картину ставлення українців до останніх мирних ініціатив з’ясувати не так просто. Події та плани з різною кількістю пунктів змінюють один одного надто швидко і обговорюються за закритими дверима. Згідно з дослідженням компанії Gradus, що спеціалізується на онлайн-опитуваннях, 25 листопада прийнятним мирний план з 28 пунктів визнали 17% з 1000 опитаних. 43% вважають його абсолютно неприйнятним, в той час як 33% погодилися, що в ньому є як прийнятні, так і неприйнятні пункти.
До прийнятних учасники опитування, природно, відносять пункт про надання гарантій безпеки Україні: таким вважають його 74%. Менш тривіально, що дві третини (65%) підтримали проведення виборів протягом 100 днів після підписання угоди. Заявляючи про згоду на цю вимогу, яка пролунала з вуст не тільки Путіна, але і Трампа, Володимир Зеленський, судячи з усього, розумів, що вона виглядає легітимною і в очах українського суспільства.
Дещо менше — 59% — згодні на без’ядерний статус України. Найбільш неприйнятними для респондентів виглядають пункти про реінтеграцію Росії у світову економіку (75%) і амністію всіх злочинів, скоєних під час війни (73%). Проти обмеження чисельності українських збройних сил висловилося, як не дивно, лише 63%. Однак, в цілому, ймовірність прийняття цього плану вважають низькою 72%, а 68% не вірять, що він дозволить встановити тривалий мир.
Читайте також: Подвійний агент чи корисний ідіот? Як друг Трампа вчив Путіна “миру” за спиною України
В опитуванні Info Sapiens–«Нової Європи», навпаки, скорочення чисельності ЗСУ виглядає абсолютно неприйнятним для 78%. Ідея юридичного визнання окупації українських територій — для 77%, надання російській мові статусу другої державної — для 73%, відмова від кримінального переслідування керівництва Росії та військових злочинців — для 65% і зняття з Росії санкцій — для 64%.
Жорстка позиція з цих питань зберігається у суспільства протягом практично всієї війни. У той же час відмову від членства в НАТО вважають неприпустимою лише 41% опитаних, тоді як рік тому було майже 49%, а два роки тому — 57%. Це, втім, свідчення не стільки поступливості українців, скільки девальвації довіри до альянсу.
—
Джерело: RE:RUSSIA