Геральдичні збочення Кіровоградщини почалися не сьогодні. Мабуть першою ластівко був нинішній герб Кропивницького, а тоді ще Кіровограда. Все відбулося, як на «полі чудес» – «всі літери вгадали, а прочитати слово не змогли». Намальований паном Кривенком на замовлення мера Василя Мухіна герб з першого разу… не змогли описати. Геральдично-політичне шарлатанство виявилося у всіх на виду, на відкритій поверхні. Але зате мила серцю російська фортеця з примітивно видуманим вензелем святої з’явилася на гербі міста і перебуває там досі, ніби «очікує приходу своїх».
Успіх окрилив авторів герба міста та прихильників проросійських ідей. Далі відкинувши в бік існуючу історичну українську козацьку символіку краю(мається на увазі паланкова січова печатка) за символ області обрали зображення хижого «скіфського орла» з кінського ярма, домалювавши йому лапи.
Після затвердження згаданих гербів стався організований розкол у обласному відділенні Українського геральдичного товариства та виключення з організації незручних членів товариства з подальшим їх переслідуванням, щоб у нефахового крила залишених все йшло, як по маслу. Запахло тоді непоганими заробітками на «ниві геральдики», якими не було потреби ділитися з неугодними і незручними. Від виключених з геральдичного відділення залишились ідеї на яких можна було заробити не поділившись з справжніми авторами, що і було зроблено.
На цьому етапі виникла ідея заснування обласної геральдичної премії, але брак знань та ерудиції призвів до того, що до премії прив’язали ім’я сторонньої для геральдики людини, ніяк з нею зовсім ніяким чином не пов’язаною – архітектора –земляка Якова Паученка. Засновану Премію в номінації геральдики вручали лише «своїм», І тому навіть неодноразово, бо своїх було не дуже багато. Герби були за якістю від нормальних до примітивних, як герб Головківки авторства Валерія Нікітинського. Одного разу вручили премію за «концепцію створення» кількох гербів , а саме двох районів – Петрівського та Олександрійського. Перший з них увінчали шапкою, що припустимо лише для особистих гербів, а не територіальних, а у другого козацький хрест розміщений навпроти кобилячого хвоста. Отака от концепція з недоречностей та порушень правил геральдики. Не краще виглядає герб міста Олександрії, де в золотому полі розмістили «козацький малиновий хрест», який зазвичай на прапорах був лише білим( по геральдичному срібним). І це розробляли «великі фахівці» та «справжні лауреати» обласної премії з геральдики імені Якова Паученка.
Помилки робилися із року в рік, а ще розсилалися листи у райони області про «несправжніх геральдистів»( а самі справжні нібито), з якими не варто співробітничати та робилися пропозиції про відміну гербів розроблених іншими. Група геральдичних невігласів-заробітчан брала все під свій контроль. Про «чужі герби» не писали у випущених обласних каталогах : Новомиргород, Голованівськ, Гайворон, Каніж, Новоукраїнка, Помічна, Назарівка, та деякі інші. Відмінений за весь час був при зміні влади у місті, лише один герб міста Новоукраїнки, до речі, складений за геральдичним підручником з елементів, які в ньому присутні. Супроводжували цей процес великим галасом у ЗМІ. Міський прапор тоді, який затверджував попередній склад міського депутатського корпусу, назвали прапором Гондурасу. А замінили герб міста чим? Розробили новий герб Новоукраїнки «фахівці-порадники», на якому зображений святий Павло з войовничо піднятим догори мечем, хоча на іконах цей святий завжди тримає в руках книгу, а на меч іноді лише опирається.
А ще звертає на себе увагу відсутність обліку затверджених в області гербів, та не зовсім фаховий склад обласної геральдичної комісії, як завжди з сторонніх представників громадських організацій далеких від геральдики. А в самому Кропивницькому справами геральдики займається топонімічна комісія, ніби геральдика і топоніміка одне і те саме. Отакий рівень відношення до одної з поважних історичних дісциплін… Та допущені помилки завжди не пізно виправляти.
Анатолій Авдєєв