Поки Москва витрачає мільярди на святкову ілюмінацію, щоб не бачити темряви в моргах Донецька, кремлівські старці знову заводять стару шарманку. Сергій Лавров, цей вісник апокаліпсиса з дипломом МДІМВ, знову запевняє, що Росія не планує нападати на Європу. Десь ми це вже чули, чи не так?
Наприклад, у грудні 2021-го, коли він так само палко клявся у відсутності планів щодо України. Аналіз поточної ситуації в РФ, який зробили в агентстві УКРІНФОРМ, показує дивовижну картину: країна, яка мріє перетворити Ейфелеву вежу на «безформний злиток», не може забезпечити своїх солдатів елементарною спідньою білизною.
День бабака дипломата Лаврова
У грудні 2025 року риторика Кремля зробила повне коло і вкусила себе за хвіст. Лавров знову розповідає казки про «мирне врегулювання» та готовність дати «письмові гарантії» ненападу на НАТО. Паралель із груднем 2021-го настільки очевидна, що її важко ігнорувати.
Тоді Москва теж «не думала ні про що, крім миру», а за два місяці почала найбільшу війну в Європі з часів Другої світової. Тепер, звинувачуючи Європу в «мілітаристському угарі», Кремль заявляє, що готовий воювати «хоч зараз». Щоправда, є один нюанс: «зараз» воювати нічим.
Читайте також: «Настінні докази» злочинів російських загарбників в Україні
Бюджет на війну: мільярди в трубу (але не газову)
Економіка війни РФ — це чорна діра, яка поглинає майбутнє росіян зі швидкістю 1,9 мільярда рублів на годину.
- З 2022 року війна коштувала платникам податків РФ $542 млрд.
- Це 24 річних бюджети всієї вищої освіти Росії.
- Поки Москва тринькає півмільярда на новорічні гірлянди, у Петропавловську-Камчатському влада дійшла до ручки й просить у мешканців «добровільні внески» в бюджет.
Схоже, план «Київ за три дні» трансформувався в план «банкрутство за три роки».
Читайте також: Російська культура — це троянський кінь, усередині якого танки, бомби та ракети
Велична імперія без трусів
Найбільш трагікомічна частина російської дійсності — це стан «другої армії світу» на четвертому році війни. Поки пропагандисти малюють стрілочки на картах до Ла-Маншу, Z-блогер Юрій Подоляка визнає гірку правду: армія РФ так і не змогла налагодити постачання трусів та шкарпеток. Міністр оборони Бєлоусов про це знає, але зробити нічого не може. Мабуть, технологія пошиття спіднього виявилася складнішою за гіперзвукові ракети.
До речі, про ракети. Z-спільнота почала відкрито глузувати з путінських «вундерваффе». Підводний човен «Бєлгород» із його «Посейдонами» називають застарілою ідеєю та марнуванням грошей, яких вистачило б на два мільйони FPV-дронів. Але замість дронів у степах України росіяни мають красиві мультики про субмарини.
Реалії «звільнення» – морги й багнюка
Замість парадних маршів — бруд, кров і брехня.
- Куп’янськ
Доповіли про взяття ще в листопаді, а по факту — м’ясні штурми заради звіту перед начальством. - Вовчанськ
Z-письменники з жахом порівнюють втрати за це маленьке місто з битвами за Берлін. - Донецьк
Контраст між святковою ілюмінацією в центрі та нескінченним потоком чорних мішків у моргах настільки разючий, що навіть «воєнкори» впадають у депресію.
Галюцинації Проханова – як продати смерть за велич
Щоб виправдати цей сюрреалізм, де солдати без трусів вмирають за ілюмінацію в Москві, кремлівські ідеологи вмикають режим «важкої наркоманії». Письменник Олександр Проханов у газеті «Завтра» вже намалював картину 2030 року: Європа в руїнах, Ейфелева вежа розплавлена, Вестмінстерське абатство схоже на Чорнобильський реактор. Логіка залізна: вмираючи в українському окопі, російський солдат нібито «відсуває кордон НАТО» і наближає момент, коли російські танки (якщо знайдуть солярку) поїдуть на Париж.
Читайте також: Міф про “загадкову” російську душу
Росія живе в роздвоєній реальності. З одного боку — мрії про спалення європейських столиць і «превентивні удари». З іншого — нездатність забезпечити солдатів шкарпетками й жебрацтво регіональних бюджетів.
Смішно? Було б, якби не було так страшно. Бо ті самі люди, які вчора переконували, що війни з Україною не буде, сьогодні кажуть те саме про Європу. А для божевільного відсутність штанів — не перешкода для бійки. Особливо, якщо він вірить, що його галюцинації — це геополітика.