Все що було до цього – імітація. Багато хто хотів, щоб і далі все лишалося імітацією. Ті хто контролювали трибуну Майдану і далі лишалися гирями на ногах революції.
1 грудня почалася революція і в цей день вона могла перемогти. Найбільша кількість обуреного натовпу на вулиці. Влада і силовики розгублені.
Але ті, хто оголосили себе вождями революції боялися революції. Вони хотіли домовлятися з режимом.
1 грудня відбулася спроба штурму Адміністрації Януковича на Банковій. Якби вдалося накопичити більше людей, спроба вдалася б.
Але угодовці стали між тими, хто штурмував і міліцейськими спецпризначенцчми. Вони захистили собою псів режиму від народу. А коли через багато годин пси режиму отямилися і кинулися на народ, угодовців вже не було. Вони вчасно вшилися, не захотіли захищати народ від псів.
Мешканці трибуни Майдану перешкодили активістам накопичити достатні сили, щоб взяти Адміністрацію – найважливіший символ режиму. Після цього, ніхто не захотів би цей режим захищати.
Коли Мілошевич втратив президентський палац, він втратив владу. Коли тимчасовий уряд втратив Зимовий палац, він припинив своє існування. Приклади можна множити нескінченно.
Але вожді майдану оголосили проплаченими провокаторами тих, хто штурмував.
Згодом, ці «провокатори» були ударною силою боїв на Грушевського і на передових барикадах. Згодом, завдяки їм і таким, як вони, Революція перемогла, поки лідери майдану бігали в кабінет Януковича виторговувати собі умови.
Потім»провокатори» в числі перших пішли на фронти АТО. Більшість з них вже загинули. Але для колишніх вождів майдану і для багатьох посполитих все ще лишаються «проплаченими провокаторами».
Дмитро Корчинський