В Польщі вже вербують робітників… для України. Це дзеркало нашої демографічної катастрофи, яку організували путін та зеленський. Два партнери по знищенню української нації. Поляки колись їхали працювати на Захід.Українці — працювати в Польщу.
А тепер у польських оголошеннях з’являється нова реальність: “Потрібні працівники з Азії для роботи в Україні. Житло надається. Вакансії під Києвом і на заході України”.Те, що ще кілька років тому виглядало би абсурдом, тепер перетворюється на буденність — Україна перестає бути країною-експортером робочої сили і все глибше провалюється в драматичний дефіцит людей. Це не комплімент нашій економіці — це діагноз. Бо трудові мігранти приходять туди, де місцеві або не можуть, або не хочуть працювати. І коли Україна починає виглядати так у очах польських агентств — це означає, що світ уже бачить те, що ми намагаємося не помічати: нас стає менше. Страшенно менше. Війна вибила з країни мільйони. Хтось загинув. Хтось виїхав і не повернеться. Хтось утратив здоров’я. Хтось просто боїться за життя родини. І на цьому фоні влада роками не пропонує жодної чесної демографічної стратегії, здатної хоча б пояснити, як країна планує вижити у світі, де робочі руки — валюта майбутнього.
Так, це особиста відповідальність Зеленського і його уряду. Вони керують країною у час, коли демографія рушиться під ногами.Коли економіка задихається без людей. Коли в сільському господарстві, логістиці, виробництві гостра нестача працівників.І що ми бачимо натомість? Залатування дірок короткими рішеннями, жодної системної політики повернення українців, жодної відбудови соціального контракту між державою і власними громадянами. А вакуум, як завжди, заповнюють інші — у цьому випадку польські агентства, які вже шукають працівників “для України” серед азійських країн. Це трагедія саме по собі. Це — симптом. Симптом країни, яка втратила десятки тисяч людей, мільйони виїхали, а влада так і не сказала суспільству, що буде з нами через п’ять або десять років. Якщо Україна реально почне імпортувати робочу силу — це буде наслідком не війни, а управлінського провалу. Бо навіть у війні держава може думати наперед. Може будувати політику повернення. Може давати суспільству впевненість, що воно потрібне власній країні. Не в бусах ТЦК а в країні. А зараз, все що зміг зробити Зеленський, це фабрика смерті в повному беззаконні з закритими кордонами з новими реаліями, країна зникає.
А поки ми отримуємо нову картину світу: польські сайти шукають індусів і непальців… працювати в Україні. І не просто працювати, жити, завозити сім’ї, дітей, віру, звичаї. Це не просто новий виток трудової міграції. Це — дзеркало того, що з країною відбувається насправді. І в цьому дзеркалі влада повинна побачити не красиву картинку про “стійкість”, а реальний стан речей: якщо ми не повернемо своїх — працювати сюди приїдуть чужі. І ми за десять років невпізнаємо Україну.
Сергій Суханов в мережі ФБ