І як же авторці вдалося здійснити цю підсвітку? З допомогою талановитого художнього слова. Історія фортеці відома давно. Сформульована і імперська точка зору на неї, і україноцентрична. Але художнє, емоційне осмислення постання фортеці «українським мозолем», яку потім же й використовували проти українців і фізично (для знищення Січі), і ідеологічно, на такому мистецькому рівні, як це вдалося Антоніні Царук, здійснено вперше.
Цю поему варто читати не один раз. І не тому, що вона заплутана чи нелогічна. Якраз навпаки – її перевагою є гранична простота, чіткість і ясність образів. Просто багатошаровість поетичного тексту, його наповненість образністю й думкою – ознака непересічного таланту. Без сумніву, ця поема стане в пригоді не одному поколінню наших земляків, що прагнутимуть осягати історію краю.
Так само багато паралелей із сьогоденням можна знайти і у іншій поемі, що теж увійшла до збірки — «Гелена». Йдеться про другу дружину Богдана Хмельницького польку Гелену. Тут теж усе переплелось у ясному і образному поетичному слові – польське виховання і боротьба за українське національне визволення, любов і зрада, відданість і підступність.

Не лише історичні поеми увійшли у цю збірку (її видавець Віктор Лисенко зауважив, що ця маленька книжечка має велику вагу). У ній поетично резонує і наше болюче сьогодення з його проблемами та гіркими втратами наших захисників у російсько-українській війні. Але авторку, як справжнього митця, хвилює не лише лінійне сприйняття подій. Вона дошукується причин. Одна з відповідей — у її «Баладі про кротів», де ясно прочитуються ознаки нашої національної вайлуватості, коли за побутовими проблемами буденного життя ми втрачаємо розуміння і прагнення до вищих, духовних цілей.
Звісно, у поетичній збірці неможливо обійтися без інтимної лірики. Але у Антоніни вона теж особлива – надзвичайно зворушлива і тремка. Викладач мистецького факультету Центрально-українського педуніверситету Лариса Гайдай написала музику на один з віршів і виконала у власному супроводі на фортепіано.
Пані Лариса – автор музики до мюзиклів на слова Антоніни Царук, які вже побачили сцену – «Долаючи смерть» і «Легенда Нотр-Даму». Нині триває робота над новим мюзиклом – «Золотими стежками Роксолани».

Колега по перу Антоніна Корінь зауважила, що й п’єсу-казку А Царук «Земля світлячків» за мотивами однойменної повісті Віктора Близнеця, що побачила світ кілька років тому, варто було б винести на сцену, адже вона могла б стати відкриттям для маленьких глядачів.
Власне і сама презентація збірки «Тобі, прозріння пізнє…» заслуговувала і на ширшу аудиторію, і на театральну сцену. Адже авторка не лише митець слова, вона ще й зворушливий артистичний виконавець своїх творів, що вдається далеко не кожному поету.
Своєрідною співавторкою збірки стала молода художниця Ірина Правдіна, яка виконала кілька витинанок за мотивами поезій. Вони надзвичайно органічно доповнили і прикрасили книгу, наповнену духом Слова і вірою у нього.

Світлана Орел
//rk.kr.ua/elisavetgradska-fortetsja-pidsvichena-natsionalnimi-kolorami
