Поки сусідні громади вже сяють вечірніми ліхтарями, у нас темрява стала «традиційною романтичною атмосферою».
У більшості вулиць Новоукраїнської громади після заходу сонця починається — ніч. Справжня, глуха, непроглядна.
Ліхтарі не світять, люди повертаються з роботи навпомацки, підсвічуючи собі шлях телефонами.
І це — не сцена з фільму жахів, а звичайний вечір у Новоукраїнці.
І поки більшість вулиць тонуть у темряві, мікрорайон, де живе мер, сяє як вогні Лас-Вегаса.
Депутати неодноразово зверталися до міського голови з проханням вирішити проблему.
Відповідь — стабільна, як і темрява на вулицях:
«Реконструкція вуличного освітлення включена до плану соціально-економічного розвитку громади і буде виконана після реалізації проєктів, для яких уже виготовлено проєктно-кошторисну документацію».
Тобто — світло буде. Колись. Після. Потім.
Може, і намалюють на мапі громади «світле майбутнє» — аби не забути, де воно мало з’явитися.
А тим часом у сусідніх громадах діють, а не планують.
Мер однієї з них чітко заявляє: «Маємо план зробити цього року освітлення у 31 селі громади — це понад 100 вулиць!»
От там — діють. Там думають про людей. Там ставлять ліхтарі, бо розуміють: світло має горіти не у звітах, а на вулицях.
А в нас темрява. І не лише фізична.
Бо коли роками не видно ні світла, ні змін — темрява стає символом. Символом байдужості, бюрократії і втрачених можливостей.
І ця темрява — не лише над головою. Вона і під ногами.
Бо, пробачте за натуралізм, у нашій громаді не видно, куди вступиш — буквально.
Наш райцентр, який міський голова так любить називати «європейським», насправді виглядає як територія після забуття.
Вулиці заросли бур’янами. Там, де колись люди могли пройтися без ризику спіткнутися, тепер — хащі.
А поруч — стихійні сміттєзвалища. Пластик, будівельні відходи, старі меблі.
Комунальники нібито «вивозять сміття», але контролю — нуль. Камер нема, штрафів нема, відповідальних — теж.
І тут логічне питання: а де вбиральня?
Формально — є. Фактично — жах.
Смердюча, розбита, з мухами й купами відходів. Люди туди не заходять, бо страшно. І це не дрібниця — це показник ставлення до людей.
Міський голова обіцяє: «Громадська вбиральня буде після добудови Скверу на Соборній».
Але щоб добудувати той сквер — треба, цитую місцевих чиновників, «нереальну тучу грошей».
І всі розуміють: ніхто його не добудовуватиме. Наголошувати на сусідніх громадах сенс є? Ми там бували, бачили. Додаємо фото різних місць у різних громадах нашого району. Здогадаєтеся, де наша?)
Було: чисті вулиці, порядок, відчуття дому.
Могло б бути: доглянуте місто, освітлені дороги, зручності для людей, сучасна вбиральня, якою не соромно скористатись.
Стало: бур’яни, сміття, темрява й сморід. І влада, що бачить лише власний мікрорайон.
Наше місто могло б виглядати як доглянута європейська громада.
Натомість перетворилося на територію без елементарного комфорту — без світла, без чистоти, без навіть людської вбиральні.
Світло в планах є.
Але поки його не видно — як і те, куди вступиш, виходячи на вулицю Новоукраїнки.
Юрій Стратонов в мережі Фейсбук