“Я ніколи не хотів бачити себе військовим. Але я пішов воювати, а не служити. Відчуваєш різницю?” — цитата з фільму Мстислава Чернова “2000 метрів до Андріївки”.
Саме так… Більшість тих, хто мобілізував себе у перші дні війни й вижив, продовжує служити.
Дехто зміг “списатися” через поранення, дехто — через бойові травми.
Інші змушені залишатися на службі. У деяких випадках — просто щоб заповнювати штат.
Думайте, “нездорових” військових із бойовим досвідом залишають в строю щоби передавали досвід? Я був інструктором в відділі інструкторів. Перевівся щоби відновити здоров’я. “Бойовий досвід” передавали кадрові офіцери, левова частина яких жодного разу не була в контактних боях.
Здорові, фізично розвинуті хлопці.
Я же особисто викладав здебільшого те, що взагалі не стосувалося мого бойового досвіду та профілю.
І це в підрозділі, який “здає в оренду” своїх військовослужбовців на штурми та вважається особливим. Де кожен штурмовик повинен бути “Джекі Чаном”, бо він не становить цінність тому, хто “бере його в оренду”.
Пом’ятайте писав раніше: “Хочеш знайти колишнього розвідника екстракласа? Шукай на кухні, в РАО, в автослужбі заправником”
Знаєте, чому в підрозділах залишаються каліки, інваліди, люди з обмеженнями по стану здоров’я, яких довгий час ніхто примусово не звільняє, а ще й створюють системні перешкоди для звільнення?
Тому що, якщо їх прибрати з підрозділу, у батальйоні залишиться півтори роти боєздатних.
Полковник, який боїться втратити свою посаду командира, готовий утримувати “баласт” проблемних військових, аби підрозділ формально лишався укомплектованим, а отож бойовим, та не опинився в ситуації з’єднання з іншим “недопідрозділом”. Це момент в якому полковник із своєю командою може втратити кар’єрні позиції.
Звісно, що цих “корисних калік” намагаються потрохи міняти на боєздатних новоприбулих козаків, передавая різними способами “калік” у інші підрозділи…
Продовжує існувати маленька радянська армія, в якій система “посадових трамплінів” продовжує бути пухлиною, яка потрохи знищує організм із середини.
Можливо ротаційна система, яку використовували в АТО ООС (9 місяців на бойових, далі вивід підрозділу на рік відновлення) змінили би ситуацію, на початку ескалації війни, щодо збільшення терміну придатності користування військовослужбовцями. Але активність наступальних дій з обох сторін, непрофесіоналізм офіцерів, який приводив до суттєвих втрат на полі бою. Активне ухилянство прошарку чоловічого населення – “не створених для війни”, привело, як на мою думку, до наслідків появи “великого баласту недієздатних військовослужбовців в штаті”.
Які продовжують забирати великі кошти із бюджету військової машини України.
Автор: Денис Янгол, військовослужбовець; сторінка автора у Фейсбук