Вчора було багато теплих слів, на які заслужив Андрій Парубій. А тепер, після цього зухвалого вбивства-атентату видатного українського державного діяча та політика, давайте поговоримо про важку і неприємну реальність.
Про неготовність влади протистояти персональному терору рашистів проти відомих і свідомих українців.
Точніше, про нехтування вищими ешелонами влади загрозами терактів і вбивств політичних діячів, якщо вони не належать до правлячої верхівки.
Ми вже знаємо, що Андрій Парубій за пів року до вбивства звертався з заявою про надання йому охорони, але отримав відмову.
І виправдання УДО з цього приводу виглядають жалюгідно і паскудно.
Та й крім УДО в нас є профільна антитерористична структура – СБУ, яка мала би діяти, але зараз красномовно мовчить.
А прохання Андрія про охорону було вже після вбивства Ірини Фаріон, після інформації про підготовку чергового замаху на Сергія Стерненка.
В результаті – 8 рашистських куль у беззахисного пішохода у середмісті Львова.
За 2 майдани, за закон про мову, за внесення до Конституції курсу в НАТО та ЄС, за багатолітню боротьбу в імʼя української нації та держави.
І стовідсотково – Парубій не остання мішень з числа знакових націонал-патріотів у списках ФСБ на ліквідацію.
Згадаймо “списки Зінченка”, вбивці Ірини Фаріон, який міг перебувати в контакті або знаходитися під впливом російських спецслужб.
Ці списки потенційних жертв випливли після останнього замаху на Сергія Стерненка у травні 2025 року і в яких є прізвища інших відомих українців – міського голови Дніпра Бориса Філатова, Геннадія Корбана, лідера опозиції Петра Порошенка.
Але слідство, яке веде МВС і якому ці списки відомі з липня 2024 року, повідомило про загрозу життю лише нардепу від партії Слуга народу Максиму Бужанському.
Не надавши ані державної охорони, ані просто інформації про смертельну небезпеку всім іншим.
І це – при бездіяльності з Банкової, яка не скоригувала силовиків вже після оприлюднення цих фактів.
Що в купі й призвело до ненадання охорони й безкарного вбивства Андрія Парубія.
В цих умовах Верховна Рада України просто зобовʼязана створити тимчасову слідчу комісію з розслідування фактів злочинної бездіяльності керівництва правоохоронних органів та держави у випадках ігнорування й приховування загроз життю непровладних політичних діячів.
Я мав честь бути знайомим з Андрієм із давніх міжмайданних часів і працювати з ним і під його керівництвом у Верховній Раді.
Життя цієї світлої ідейної людини варте не лише помсти ворогу, який його забрав, але й відповідальності, погонів і посад тих, хто ним свідомо знехтував.
І хто досі нехтує життями патріотів, яким загрожують рашистські кулі, трута та вибухівка.
Андрій Денисенко, заступник міського голови Дніпра, народний депутат України VIII скликання; сторінка автора у Фейсбук