Сьогодні, 18 серпня, президент Зеленський ступає на найслизькішу територію у світі — не на лінію фронту, а на килими Білого дому.
За ним стоїть тінь європейських лідерів, але першу розмову він проведе сам на сам із Дональдом Трампом. Це не просто переговори. Це іспит для Заходу, де українському президенту доведеться виступити в ролі екзорциста, виганяючи з Овального кабінету привид Аляски, запах кривавої червоної доріжки та наївну віру в «чесне слово путіна».
Читайте також: Червона доріжка для ката та забуті в принтері документи: анатомія однієї майже зради
Дипломатія невігластва та «чесне слово» ката
Після ганебного саміту на Алясці спецпосланець Трампа Стів Уіткофф, людина, яка навряд чи знайде Україну на карті без підказки, з сяючим обличчям розповідав CNN про «поступки» кремля. Мовляв, путін готовий «законодавчо закріпити» обіцянку більше не нападати. Це настільки ж надійно, як обіцянка серійного вбивці стати вегетаріанцем.
У Білому домі, схоже, засіли відверті невігласи, які щиро вірять, що у України є вихід до океану, і що папірець, підписаний людиною, яка порушила десятки міжнародних угод (включно з тією, де визнавала кордони України), має хоч якусь вартість. Путін, з його хворобливою одержимістю історичними картами, принаймні знає, про що бреше. Команда Трампа, здається, не знає навіть предмету розмови.
Читайте також: Дипломатична небезпека: спецпосланець Трампа покладався на кремлівських перекладачів у переговорах з Путіним
Нагадаємо, що Уіткофф, який говорить нібито обмін українських регіонів, в недавньому інтерв’ю навіть не знав, як вони називаються, а Трамп розказував, що Україна має океанське узбережжя. Вони просто не знають, про що йдеться — навряд чи вони відразу навіть зможуть знайти Україну на карті.
«Обмін територій» або як поміняти фортецю на сарай
І ось з цією кашею в голові Трамп привіз з Аляски «мирний план», гідний божевільні. Його суть: Україна має добровільно віддати росії всю неокуповану частину Донецької області — пояс міст-фортець Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівку, які здатні стримувати орду роками і коштувати їй десятків тисяч життів. А в обмін? В обмін путін «милостиво» погоджується заморозити фронт на півдні.
Читайте також: Чому Трамп довірив переговори з Кремлем своєму другові Віткоффу, який нічого не знає про Росію, нічого не знає про Україну
Це не компроміс. Це пропозиція відрізати собі ногу, щоб отримати пластир на подряпину. Це вимога віддати ключі від дому в обмін на обіцянку не вибивати вікна. Будь-яка людина при здоровому глузді розуміє, що це самогубна пастка. Але чи є здоровий глузд у Білому домі?
Складається стійке враження, що світова політика перетворилася на погано зрежисований цирк, де клоуни не смішні, а небезпечні. І найгірше те, що квитки на цю виставу оплачуємо ми з вами.
Читайте також: Практики впливу КДБ досі в ділі: як це працює у випадку з Дональдом Трампом
Момент істини — цирк чи предметна розмова?
Сьогоднішній візит — це момент істини. Зеленський, підтриманий європейцями, які, на відміну від Трампа, розуміють, що росія прагне не миру, а капітуляції, спробує повернути розмову в русло реальності. Потрібно повертатися до логіки безумовного припинення вогню, а не до нескінченних переговорів про «всеосяжну угоду», під час яких росія продовжить вбивати.
Проте, можливо, є шлях для тонкої дипломатичної гри. Як припускає політолог Аббас Галлямов, Зеленський може формально погодитися на божевільну пропозицію Трампа, але з однією умовою: попросити час на будівництво нових укріплень на новій лінії розмежування. Аргумент залізний: «Ми ж віддаємо не просто територію, а готові оборонні рубежі, за якими — пряма дорога на Київ. Дайте нам рік-два на будівництво, і як тільки закінчимо — одразу віддамо Донбас».
Читайте також: Сусіди на Алясці: три години розмов, десять хвилин ганьби і нуль результату
Такий хід може поставити і Трампа, і путіна у глухий кут. Якщо путін погодиться чекати — значить, йому справді потрібен лише Донбас. Якщо ж відмовиться — стане очевидно, що його справжня мета — це беззахисний Київ. М’яч опиниться на половині поля Трампа, якому доведеться пояснювати, чому його «партнер» путін відмовляється від, здавалося б, вигідної угоди.
Чи перетвориться ця зустріч на чергову «циркову виставу», де Трамп буде хизуватися роллю миротворця? Чи він все ж дослухається до аргументів, або ж українська сторона зможе переграти його на його ж полі «мистецтва укладати угоди»? Відповідь на це питання визначить не лише долю України на найближчі місяці. Вона покаже, чи залишився у так званого «вільного світу» хоч якийсь інстинкт самозбереження, чи він готовий остаточно здатися на милість божевільним, невігласам та катам.
Американські військові навколішки стелють червону доріжку для російського диктатора Путіна в Анкориджі, Аляска, США,16 серпня 2025