30 липня біля театру було значно менше людей, ніж 23 липня. Невже дощик завадив?
Зате поліції, топтунів та іншої мусорні – раз в десять більше. Дуже багато.
Також була помітною купа людей у жовтих дощовиках, які проводили опитування.
Юний опитувач спіймав колишнього главу колишнього Секретаріату Президента України (2005), але, мабуть, не впізнав Рибачука. Пізніше цю організацію назвали Адміністрацією Президента, наразі це – Офіс. Дивна інституція, крч.
І прикольно бачити на протесті проти Офісу колишнього керівника цієї ж контори.
Але загалом багато народу назбиралося, значно більше, ніж у перший день.
Кричали старі хіти “Корупція – вбиває”, “Нахуа мені система, що працює проти мене”, ну і про НАБУ/САП багато.
Але популярними були і нові: “Директора на БЕБ!”, “Раду в ефір!”, “Голосуй!”, “Стояли, стоїмо і будемо стояти” (останнє гасло якесь песимістичне).
Кричалка “Ми не бидло” – якось не зайшла народу.
Звісно, гімн України часто звучав.
Посередині центрального кола ходили кілька хлопців з мегафонами і завдяки ним гасла вигукували практично без пауз.
Цього разу чомусь майже не було прикольних фотогенічних собачок, бачив лише одного красивезного доберманчика, але здалеку, і його табличку не розгледів.
З відомих осіб крім вже згаданого Рибачука бачив Чекалкіна та керівницю Центру протидії корупції Каленюк.
Шось знімав телеканал “Рада”. Невже “Єдиний зеленський марафон” покаже протест?
Та ти шо.
Звернув увагу, що газони на площі біля театру ніхто не топтав, що свідчить про цивілізованість учасників. На кожному кроці “дозольте”, “перепрошую”, “вибачте” – цвіт нації, шо сказати.
Для мене основною ідеєю усіх днів протесту була табличка у дівчинки на ексалаторі в метро (перше фото). Грубо, але у саму дірочку. Квінтесенція сенсів. Першоджерело усіх внутрішніх проблем у державі. (більше фото тут)
І тому я не вірю, що 31 липня повернуть “все як було”.
Не проголосують, не наберуть голосів. Не вірю.
А якщо проголосують – все одно з якимось кидаловом.
Типу, лише у першому читанні. Або знов якісь таємні поправки в останню секунду допишуть втихаря. Якось нас все одно намахають.
От складно повірити у чесність шулерів та паталогічних брехунів.
Кишеньковий злодій, якого схопили на місці злочину з поцупленим гаманцем у руці, який верещить “я все віддам”. Його місце – в тюрмі, а не у порядному суспільстві.
А у цієї влади репутація – як у останнього рецедивіста.
Тому якщо завтра якимось дивом таки проголосують за “відкат” – я здивуюся, але все одно вважатиму їх зграєю злочинців, яких треба якнайшвидше вишвирнути із влади.
Це для початку.
Що буде завтра – побачимо, але у мене погане передчуття, що шобла знов спробує відпітляти.
Джерело: https://censor.net/ua/b3566183