Зараз багато говорять про необхідність дозволити експорт військової продукції з України. Мовляв, це допоможе національним виробникам зброї та військової техніки вижити в умовах, коли у держави немає грошей на закупівлю такої необхідної на фронті військової продукції, наповнить бюджет і, врешті-решт, призведе до зростання замовлень всередині країни та кращого забезпечення армії. Давайте розбиратися.
По-перше, Україна сьогодні не виробляє всю номенклатуру озброєнь – не виробляє танки, бойові машини піхоти, артилерійські системи (майже не виробляє), не робить літаки, вертольоти, ракети (майже ні). Не робимо ми стрілецьку зброю і боєприпаси (ну, майже не робимо, крім ліцензійного складання). У країні гострий дефіцит вибухових речовин – практично вся потреба покривається імпортом.
Чим же нам торгувати? Бронемашини, міномети (але не мінометні міни, всі пам’ятають якість цієї продукції), станції РЕБ і РЕР, ну і, звичайно, дрони – повітряні, наземні, морські. Адже Україна попереду всієї планети (на жаль, разом з нашим ворогом – росією) у застосуванні дронів у військовій справі. Ось де, здається, золота жила!
Але це тільки на перший погляд.
І морські, і наземні, і повітряні дрони на 90-95% складаються з китайських (і не тільки) комплектуючих. Ми робимо трохи електроніки,трішки софту, рами, корпуси (знову ж з імпортних матеріалів), збираємо «на колінці» бойові частини і ставимо на них не завжди надійні і безпечні детонатори.
Більша частина продукції нашого вітчизняного оборонпрому є типовою для воєнного часу – зроблена за спрощеними технологіями, часто з фанери, пінопласту і паперу без суворого дотримання технічних умов, стандартів, у тому числі стандартів безпеки. Ну, не будуть на заході розбирати постріли РПГ-7, щоб з них майструвати бойові частини для дронів.
За великим рахунком, нам нічого продавати.
Крім окремих маститих виробників, які роблять дуже дорого, але при цьому не відчувають нестачі в державних контрактах (дивна випадковість), інші виробники дронів, РЕБів, РЕРов можуть запропонувати, можливо, дуже ефективне озброєння для конфлікту “тут і зараз”, тому що вже завтра всі ці зібрані з підручних матеріалів безпілотні літаки і коптери вже безнадійно застаріють, зіпсуються від часу (прості матеріали типу пінопласту і фанери недовговічні), а їх експлуатація і навіть зберігання та переміщення пов’язані з відомим ризиком, на який свідомо йдуть наші бійці, тому що війна.
Заходу не потрібні наші фпв-дрони, наші дрони-бомбардувальники, безпілотники-розвідники і далекі ударні дрони типу шахеда – все це, і набагато кращої якості (бо у них поки що мирний час) вони вміють робити самі, а доступ до китайських комплектуючих у них кращий, ніж у нас.
Єдине, що цікавить наших партнерів, – це наш досвід ведення сучасної високотехнологічної дронової війни. Цей досвід безцінний, і його можна було б продавати дуже дорого. Але поки що ми віддаємо його задешево за мізерні подачки. Ось над чим треба працювати.
Автор: Юрій Касьянов, офіцер ЗСУ. Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки, заснувник громадського дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації “Matrix-UAV”; сторінка автора у Фейсбук