Я думаю, що однією з найбільших проблем, яка сьогодні роз’їдає українську державу, є портновська система у судах, слідстві та правоохоронних органах. Портнов – це не просто прізвище. Це символ того, як одна людина, маючи відповідні зв’язки і дах на рівні Президента, може підпорядкувати собі цілі інституції, зруйнувати справедливість і поставити українське правосуддя на коліна.
Саме тому я підтримую ініціативу журналіста і головного редактора цього сайту Юрія Бутусова про створення так званого “списку Портнова”. Але, якщо бути чесним, я б назвав цей список точніше — «портновські покидьки». Бо я вважаю, що ці люди свідомо, а не помилково, стали частиною мафіозного механізму, який грабував і грабує країну, нищив і нищить бізнеси, ламав і досі ламає долі, продавав і продає державні інтереси.
Я не є судом і не збираюся звинувачувати без доказів. Але, як громадянин і як учасник війни, я маю право ставити питання.
Чому після смерті Портнова його мафіозна сітка продовжує працювати? Чому ті самі слідчі, прокурори і судді, які виконували його накази, залишилися на своїх місцях? Я думаю, що просто зміниться вивіска. А суть залишиться — грабувати під прикриттям державних повноважень, поки ми будемо гинути на фронті і помирати під уламками власних домів після обстрілів наших міст та сіл!
Ми не забули, як після свого повернення в Україну після президентських виборів 2019 року Портнов буквально з ноги зайшов у ДБР через парадний вхід.
У своєму Telegram-каналі 21 липня 2019 року Портнов написав: «Всё идёт хорошо. Теперь надо будет без промедлений, очень быстро истребить порохоботов». Після цього саме Портнов розпочинав справи проти Порошенка, ліз у Генштаб, витягував секретні документи, деякі з них потім чомусь опинялись у росіян. Саме Портнов стояв за позовами Коломойського, який майже відібрав у держави пограбований ним самим, але врятований урядом, Приватбанк.
Я вважаю, що це вже не просто корупція. Це щось набагато гірше.
І поки Портнов був живий, він курував не тільки суди, а й певних посадовців в Офісі Президента. Це моя особиста думка, але я переконаний, що не дарма саме за його часів у Печерському, Шевченківському, Апеляційному та навіть у Верховному судах штампували рішення, які “дивним чином” збігалися з інтересами влади. Я думаю, що це все не випадковість, а технологія.
В хід йшло все необхідне. Політичним опонентам влади Портнов відверто погрожував, намагаючись спровокувати щось на кшталт репресій, або громадянської війни у випадку опору. З його Телеграм-каналу: «Каждый из нас должен выбрать себе по порохоботу и отработать его доступными и подручными методами. Мы скоро должны полностью забыть о них. Главного – закрыть в тюрьму, остальное быдло – полностью стереть».
На суддів, які не погоджувались брати гроші і на яких у Портнова не було компромату – чинився скажений бандитський тиск. Дійшло до того, що він опублікував у своєму телеграм-каналі персональні дані(!) суддів, прокурорів і слідчих – фактично запросив до розправи. Хто не зламався – одиниці. Інші починали слухатись, отримувати відступні, множачи компромат проти себе.
На жаль, мушу констатувати, що навіть після загибелі цієї токсичної фігури, система, яку він вибудував, не зникла. Просто тепер вона чекає нового куратора. Можливо, ним стане хтось на кшталт слідчого ДБР Артема Яблонського — людини, яка переслідувала майданівців, а тепер веде справи проти Порошенка. Можливо ним стане якийсь одіозний суддя. Я не стверджую, що це вже сталося, але на мій погляд, усе до того йде.
Я вважаю, що українське суспільство має вимагати не просто імен, а очищення системи. Вже зараз ми бачимо, що ті самі судді, які ставали на бік Портнова у його позовах проти журналістів і громадських активістів, продовжують ухвалювати рішення. Ми бачимо, що у петиції про санкції проти нього Кабмін відписався від відповідальності. Я думаю, що це було зроблено свідомо, щоб прикрити спільників.
Зараз багато хто намагається дистанціюватися від Портнова. Той же Дубінський, який сидить у СІЗО, тепер роздає списки — хто з ним працював. Але я думаю, що ці спроби — лише спосіб врятувати власну шкуру. Бо всі знали, з ким мають справу. І працювали з ним, аж ніяк не через наївність.
Я вважаю, що ми повинні публічно говорити про портновщину. Бо мовчання — це і є її перемога. І якщо ми справді хочемо правової держави, ми маємо називати речі своїми іменами.
Портновська система має бути зруйнована. Повністю. І не символічно, а реально — через люстрацію, очищення, розслідування і вироки.
Бо правосуддя — це не інструмент для покидьків. Це щит для людей. І поки ми цього не повернемо — ні про яку справедливу державу говорити не доводиться.
Я думаю, що створення “списку Портнова” — це лише перший крок. Наступним має стати підписання петиції про люстрацію тих, хто був пов’язаний з ним, щойно така петиція буде зареєстрована на сайті президента. Я закликаю всіх небайдужих долучитись до цієї ініціативи.
Якщо влада проігнорує петицію – учасників схеми Портнова, портновьських покидьків, нова влада буде доганяти до кінця, бо злочини проти конституційного ладу, частиною якого є судова система, НЕ МАЮТЬ ТЕРМІНУ ДАВНОСТІ.
Ми маємо продемонструвати, що Україна не потерпить портновщину — ні в судах, ні в прокуратурі, ні в слідчих органах. Люстрація — це не помста. Це очищення. І я вважаю, що це — наш обов’язок перед державою, перед загиблими і перед тими, хто сьогодні на фронті боронить нашу Україну.
Джерело: https://censor.net/ua/b3554587