Article information
- Author,Деміан Грамматікас
- Role,політичний кореспондент ВВС
Теплим травневим днем кілька працівників поліції британської столиці з підрозділу захисту дипломатичних представників сидіять біля входу до Ланкастер Гаусу. Вони попивають чай з дешевим шоколадним печивом, тоді як нагорі провідні європейські політики обговорюють майбутнє співробітництво в Європі.
Місце цілком відповідає моменту – у Ланкастер Гаусі скрізь є нагадування довгої та заплутаної історії відносин Британії та Європи.
Форма парадних сходів нагадує Версальський палац. У 1848 королева Вікторія слухала тут Фредеріка Шопена, а у 2003 Тоні Блер приймав російського президента Путіна на енергетичному саміті.
Нині серед питань порядку денного зустрічі під головуванням міністра закордонних справ Британії Девіда Ламмі є і війна в Україні, і європейська відповідь на безпекові виклики для континенту, і – вперше від брекзиту – підготовка до саміту між Британією та ЄС, що має відбутися 19 травня.
У британському уряді цей момент вважають визначним.Skip Найпопулярніше and continue readingНайпопулярніше
Арктичне сховище, де зберігають світові шедеври
На виборах президента Румунії ліберал Дан переміг антиукраїнського Сіміона. Чому це важливо
Таємниця 6-річного тибетського лідера, який зник 30 років тому
Масована атака на Київщину: є жертви, зруйновані будинки
End of Найпопулярніше
До брекзиту британський прем’єр відвідував Брюссель чотири рази на рік або навіть більше, щоб взяти участь у самітах лідерів із 27 країн-членів ЄС та європейських інституцій.
Запеклі дискусії на цих зустрічах часто тривали до пізньої ночі. Але після брекзиту великі саміти припинилися.
Лейбористський уряд, який прийшов до влади минулого року, обіцяв “міцні та амбітні відносини з нашими європейськими партнерами”, і передбачав оновлене та регулярне спілкування з ЄС. Саміт 19 травня має стати першою такою зустріччю.
Кір Стармер прийматиме лідерів ЄС, аби розпочати нове партнерство.
Педро Серрано, посол ЄС у Лондоні, описує це як “кульмінацію посилених контактів на найвищому рівні від виборів липня 2024 року”. Але якими будуть результати цього?
Чи стане це “самітом здачі”, як його називають консерватори? Або ж “великим британським розпродажем”, як його називають представники Reform UK? Чи “величезною можливістю”, яку Британія може втратити, як вважають Ліберальні демократи? А можливо, як каже Кір Стармер, це буде “перемогою серйозного прагматизму над політичною грою на публіку”, що принесе реальні зміни на краще у життя людей?
Питання довкола безпекового пакту
У довгі і драматичні ночі 2020 року, коли тодішній прем’єр Борис Джонсон вів переговори про брекзит, обговорювалася також і можливість створення безпекового та оборонного партнерства.
Але тоді пріоритетом Лондона було відірватися від Брюсселя. Тож нічого не погодили, – велике упущення, як вважає дехто.
Тепер безпековий план в центрі того, що мають погодити на саміті, і робота над ним тривала впродовж останніх місяців.
Пропустити телеграм і продовжити
Як дізнатися головне про Україну та світ?
Стежте за BBC News Україна в телеграмі.
Підпишіться на наш канал тут!
Кінець телеграм
Кая Каллас, очільниця європейської дипломатії, яка відповідає за ці переговори, також була і на зустрічі в Ланкастер Гаузі.
“У наших відносинах були певні складності, – розповіла вона. – Але враховуючи те, що відбувається у світі, ми повинні просуватися до цього (безпекового плану) із нашими партнерами”.
Але є й ті, хто вважає, що Британії не варто приймати простягнуту руку.
“Наріжним каменем нашої оборони є НАТО, – заявив провідний член парламенту від консерваторів Алекс Бурхарт. – І ми не знаємо жодної причини, чому НАТО недостатньо”.
Депутат від Reform UK Річард Тайс має свій аргумент: “Ми не хочемо бути зв’язаними із недолугою бюрократичною військовою структурою. Наш захист гарантований НАТО”.
Лейбористський уряд у відповідь каже, що ніхто й не піддає сумніву участь в НАТО. Радше, кажуть лейбористи, європейське партнерство доповнить його, оскільки воно охоплюватиме не лише оборону, але й інші безпекові питання, пов’язані з економікою, інфраструктурою, постанням енергоносіїв та навіть міграцією та боротьбою із міжнародною злочинністю.
Деякі експерти також вважають, що безпековий пакт може підтримати британську економіку. Серед них і Кевін Крейвен, керівник асоціації, яка об’єднує британські компанії у сфері оборони, космосу та безпеки.
Наприклад, європейська програма SAFE (Security Action For Europe) передбачає виділення до 150 млрд євро на кредитування нових проєктів у галузі безпеки. Якби Британія мала безпекове партнерство з ЄС, британські виробники зброї могли б мати доступ до якоїсь частини цих коштів.
“Є величезний інтерес з боку європейських партнерів, – каже Крейвен. – Впродовж останніх пари років одним із викликів для оборонних компаній через Україну стало розширення виробництва, аби задовольнити попит”. Він вважає, що долучення Британії до військового виробництва ЄС може збільшити його на 20%.
Калум Міллер, речник ліберальних демократів з питань зовнішньої політики, теж вважає, що безпековий пакт з ЄС є великою можливістю для британської оборонної промисловості. Але, додає він, це так само важливим є “нова стратегічна можливість для Британії долучитися до обговорення того, як ми озброюємо Європу”.
Втім, є і ті, хто вказують, що Британія вже активно співпрацює з ЄС у галузі оборони від початку російського вторгнення в Україну – в рамках НАТО, а останнім часом і у так званій “коаліції охочих”.
Але чи означає це великі реальні зміни у місці Британії в Європі?
Ні, каже Джилл Раттер, колишній високопосадовець, який нині працює у дослідницькій інституції Changing Europe. А все тому, що “відносини (в галузі оборони) вже давно як стало покращуються”.
Затримки на кордонах
Більш суперечливим є бажання Британії підписати те, що називають “ветеринарною угодою”, аби прибрати додаткові перевірки харчових продуктів та напоїв на кордоні. Очолює цей напрямок переговорів міністр кабінету Нік Томас-Симондс. Він заявив у парламенті, що кінцева мета – зниження цін на харчі – є у проєкті декларації до зустрічі, тож мандат на ці зміни також існує.
Серед представників харчової промисловості наростають заклики до реформування. Джуліанна Понан очолює фірму, яка виробляє веганські сухі снеки. Їх експортують до 18 країн, але лише мала частина експорту іде до ЄС. Вона пояснює це тонами паперової роботи та багатьма перевірками, які розпочалися після брекзиту.
Одна із співробітниць її фірми мусила провезти у власному багажі екземпляри їхньої продукції, коли летіла на переговори до Іспанії, щоб не наражатися на проблеми із прикордонним контролем.
Якщо угоди вдасться досягти, це “відкриє величезні можливості для таких фірм, як моя”, каже Понан.
Це також означатиме і великі зміни для Північної Ірландії. Після брекзиту досягнуто окремої угоди, аби ділянка суходільного кордону із Республікою Ірландія на постраждала від додаткових перешкод і обмежень.
Разом із тим, обсяги паперової роботи та перевірок різко зросли щодо пересування харчів, напоїв, тварин та рослин від материкової Британії до Північної Ірландії. Все це ускладнює життя багатьом тамтешнім підприємцям і наразилося на сувору критику юніоністів.
Водночас “ветеринарна угода” може нести і політичні ризики. Вона змусить Британію узгоджувати свої регулювання щодо харчів та напоїв із тими, що існують в ЄС, і постійно крокувати в ногу із Брюсселем у цій сфері. На додачу за цими правилами також наглядають європейські суди.
“Я називаю це самітом здачі”,- каже Ендрю Гріффіц, тіньовий міністр бізнесу і торгівлі від консерваторів. Після підписання цієї угоди Британія втратить “нашу свободу встановлювати власні правила”, додає він.
Консерватори твердять, що вони “довго і важко боролися”, аби “повернути контроль над нашими законами, кордонами та грошима”, і тепер усе це піддають перегляду.
Різкі зміни чи “розпродаж”?
Представники Reform UK не стримують себе у висловлюваннях. “Ми кажемо – готуйтеся до великого британського розпродажу. Це справжній підсумок того, що подається як перезапуск відносин, – каже Річард Тайс. – Навіщо хотіти перезавантажувати відносини і бути ближче до відверто хибної економічної моделі? ЄС має більше проблем, ніж ми. Ми повинні тікати від цього якомога швидше”.
Але представник правлячої Лейбористської партії Томас-Саймондс відкидає такі погляди як “переспіви аргументів з минулого”.
Водночас лунають і протилежні звинувачення – мовляв, Кір Стармер є надто обережним. Калум Міллер від ліберальних демократів каже, що знає: бізнес “скрегоче зубами від розпачу, що не може користатися нинішніми можливостями у торгівлі з Європою”.
Його партія виступає за укладення митної угоди із ЄС. Вона полегшить пересування товарів, але не означатиме, що британці не зможуть підписувати власні торговельні угоди з кимось іншим.
Девід Генінг, колишній учасник торговельних переговорів на найвищому рівні, мав контакти із представниками обох таборів, “сподіваючись допомогти, спробувати скерувати їх”.
“Саміт є кроком вперед, але не різкою зміною, – каже він. – Це є певним поглибленням торговельних зав’язків, а не чимось абсолютно новим”.
Досягнення угоди щодо перевірок харчів та напоїв, вважає він, змінить небагато, адже ці товари – лише дуже обмежена частина торгівлі. “Якби ви погоджували, наприклад, правила торгівлі між Британією та ЄС для промислової продукції, економічний ефект був би значно більшим”,- каже він.
Джилл Раттер вважає, що “ветеринарна угода” не стане “економічним проривом”, але, якщо вона спрацює, то стане корисним досвідом для подальшої співпраці Британії та ЄС.
Жорсткіше з риболовлею?
Після беркзиту багато британських риболовних бізнесів були розчаровані тим, як уряд Бориса Джонсона домовився з ЄС, дозволивши європейським рибалкам і надалі виловлювати рибу у британських водах. Термін цих домовленостей витікає наступного року. ЄС хоче їх продовження.
Девід Девіс, який як міністр з питань брекзиту, провадив перші переговори з британського боку, каже, що тема риболовлі була “священної” для Брюсселя. І Лондон здався надто легко, вважає він:
“Спочатку європейці отримали те, що хотіли, а потім нам довелося торгуватися зі слабких позицій”.
Тож, додає Девіс, “якби я давав пораду (нинішньому) уряду, я би сказав, бути жорсткішим із риболовлею, і використовувати її як важіль впливу для поступок”.
Але, як вже відчули британці, і ЄС має свої карти на переговорах. Більша частина риби, яку виловлюють британські рибалки, постачається замовникам у Європі, і Британії треба зберегти доступ на цей ринок.
Деякі держави з виходом до моря, такі як Франція чи Данія, готові до жорстких переговорів, вимагаючи від Лондона поступок в обмін на поступки, які хоче отримати. Донедавна навіть підписання безпекової угоди було прив’язано до правил риболовлі. Тож переговори і справді будуть жорсткими.
Міграція та рух молоді
Нарешті, є ще одна ідея, яка привертає інтерес: домовленість про вільний рух молоді, щоб ті, хто молодші за 30 років, могли вільно жити та працювати у Британії та ЄС.
Довгий час британський уряд казав, що “не має планів” щодо подібної угоди. Але на початку травня курс змінився. Як каже Томас-Симондс, “розумне, контрольоване пересування молоді могло би принести переваги молодим британцям”.
Очевидно, для європейців це означатиме, що доступ до Британії все одно буде обмежений і за кількостю, і в часі, і у візовому плані. Тільки так, вважають у британському уряді, не буде суттєвих змін у міграційних процесах. Але це зовсім не те, чого хотіли б у ЄС.
Подібну схему Британія вже має із 13 країнами, серед яких Австралія, Нова Зеландія та Японія.
“Якщо нам комфортно мати такі угоди з цими країнами, то чого б не запровадити те саме для наших найближчих сусідів? – питає Калум Міллер. – Це є просто не має сенсу”.
Паула Саррідж, професор політичної соціології в Університеті Брістоля каже, що громадська думка щодо міграції є значно складнішою, ніж зазвичай уявляють.
“Виборців більше турбує нелегальна міграція – наприклад, перемитництво людей невеликими човнами, – пояснює вона. – А люди, які приїздять до Британії навчатися чи працювати, особливо молодь, не викликають якогось занепокоєння”.
Вона зазначає: із тих, хто голосував за лейбористів у 2024 році, близько трьох четвертих голосували за те, аби Британія залишилася у ЄС під час референдуму щодо брекзиту. Тож політичні ризики для нинішнього уряду через підписання нових угод з ЄС є “меншими, ніж здаються”.
Але консерватор лорд Гейворд є більш обережним. Він вважає, що угода про вільний приїзд молодих європейців може бути сприйнята як “членство у ЄС 2.0”.
Так, щоб брекзит працював
Саме цей образ – повторення членства у ЄС у новій версії – опоненти нинішнього британського прем’єра стали використовувати задовго до саміту.
“Уся його м’язова пам’ять змушує його бути ближчим до Європейського політичного союзу, – каже Гріффіц. – Я переживаю за нашого прем’єра, що він із таким його багажем і підсвідомими ідеями…буде вести переговори про кращі угоди з ЄС”.
Річард Тайс та його Reform UK твердить, що у разі перемоги на наступних виборах просто переглянуть усі укладені лейбористами угоди.
Але Томас-Симондс вважає, що зустріч у понеділок покаже, що нинішній уряд “не збирається повертатися ані до митного союзу, ані до спільного ринку, ані до повної свободи пересування”, і не перетинатиме червоних ліній, як і обіцяв. Натомість будуть запропоновані речі, які дозволять брекзиту “працювати в інтересах британців”.