Дві ядерні держави, Індія та Пакистан, опинилися на порозі війни. Пакистан є одним з основних союзників США поза НАТО. Міністр оборони Пакистану вже заявив, що єдина людина, яка зуміє запобігти війні, це Дональд Трамп. Але чи зуміє?
Напруженість між Індією та Пакистаном різко загострилася після розстрілу 25 індійських туристів та громадянина Непалу в місті Пахагалм в індійському штаті Джамму та Кашмір у вівторок, 22 квітня. Відповідальність за напад взяло на себе ісламське воєнізоване угруповання “Кашмірський опір”. Воно висловила невдоволення тим, що в регіоні оселилося понад 85 тисяч “чужинців”, що призвело до “демографічних змін”. Індійські служби безпеки заявляють, що “Кашмірський опір”, також відомий як “Фронт опору”, є прикриттям для бойових організацій, що базуються в Пакистані. Пакистан заперечує звинувачення у підтримці насильства бойовиків у Кашмірі та заявляє, що він надає лише моральну, політичну та дипломатичну підтримку повстанцям, зазначає Reuters.
Поки що події розгортаються за сценарієм ескалації. 23 квітня міністр закордонних справ Індії Вікрам Місрі повідомив, що відбулося засідання Комітету Кабінету міністрів з безпеки (ККБ), найвищого органу Індії, який приймає рішення з питань національної безпеки, під головуванням прем’єр-міністра Нарендри Моді. “Були виявлені транскордонні зв’язки терористичної атаки”, — заявив Місрі. За його словами, ККБ ухвалив рішення про декілька заходів, зокрема, закрив контрольно-пропускний пункт Аттарі (штат Пенджаб) — єдиний КПП на кордоні між двома країнами — та анулював усі візи, видані громадянам Пакистану. Найважливіший, перший захід звучить так: “Договір про води Інду 1960 року припинено негайно доти, доки Пакистан переконливо і безповоротно не відмовиться від підтримки транскордонного тероризму”.
Наступного дня зібралася Рада національної безпеки (РНБ) Пакистану на чолі з прем’єр-міністром Шехбазом Шаріфом. Вона вжила дзеркальних заходів у відповідь на індійські, зокрема, закрила КПП Вагах на кордоні (напроти індійського КПП Аттарі), анулювала візи, видані громадянам Індії (за винятком сикхських релігійних прочан). Крім того, РНБ ухвалила, що повітряний простір Пакистану буде негайно закрито для всіх індійських авіакомпаній. І вся торгівля з Індією, включаючи торгівлю Індії з будь-якою третьою країною через Пакистан, негайно припиняється.
Також РНБ заявив, що “Пакистан здійснюватиме право припиняти всі двосторонні угоди з Індією, включаючи, крім іншого, Угоду Шимли”. Тобто він загрожує розірвати мирний договір між Індією та Пакистаном, підписаний 2 липня 1972 року у Шимлі, столиці індійського штату Хімачал-Прадеш.
А перший захід, оголошений Індією, Пакистан розцінив як “акт війни”. “Пакистан рішуче відкидає заяву Індії про припинення Договору про води Інду”, — заявила РНБ, зазначаючи, що пакт є обов’язковою міжнародною угодою, яка не містить положень про одностороннє призупинення. “Вода є життєво важливим національним інтересом Пакистану, життєво важливим ресурсом для його 240 мільйонів людей, і її доступність буде гарантовано за будь-яку ціну, — наголошується в заяві. — Будь-яка спроба зупинити чи відвести потік води, що належить Пакистану відповідно до Договору про води Інду, і узурпація прав нижніх прибережних держав розглядатимуться як акт війни і отримають відповідь з усією силою від усього спектру національної влади”.
Що таке Договір про води Інду
Договір про води Інду був укладений за посередництва Світового банку у вересні 1960 року. Угода розділила Інд та його притоки між двома країнами та регулює спільне використання води. Індії надано право використовувати воду із трьох східних річок — Сатледжу, Біасу та Раві, — тоді як Пакистану надано основну частину трьох західних річок — Інду, Джеламу та Чинабу.
У договорі немає положень, що дозволяють будь-якій із країн в односторонньому порядку зупиняти чи припиняти дію пакту, в якому передбачені чіткі системи вирішення спорів. Договір пережив три індо-пакистанські війни (у 1965, 1971 і 1999 роках) і витримав безліч перипетій у дипломатичних відносинах до рішення Нью-Делі в середу.
Зручна нагода для Індії?
Озбраєні ядерною зброєю сусіди роками сперечалися про кілька проектів на Інді та його притоках в Індії. Пакистан сильно залежить від води з цієї річкової системи для своїх потреб у гідроенергетиці та іригації. Він стверджує, що Індія несправедливо відводить воду, будуючи греблі вище за течією, але Індія це заперечує.
Пакистан стурбований тим, що греблі Індії перекриють стік річки, яка живить 80% його зрошуваного сільського господарства. Він попросив нейтрального експерта, а потім арбітражний суд втрутитися у два нещодавні гідроенергетичні проекти. Індія звинуватила Пакистан у затягуванні процесу подання скарг та заявила, що будівництво її гідроелектростанцій Кішанганга та Ратл дозволено договором. Вона також вимагала внесення змін до пакту, щоб обійти такі затримки, зазначає індійська газета The Economic Times.
Тепер Індія розв’язала собі руки діяти всупереч Договору про води Інду. Якщо Індія частково відведе потік води, то це може підірвати сільську економіку Пакистану.
Зручна нагода для Пакистану?
На цьому етапі Пакистан навряд чи дозволить собі військовий конфлікт із Індією, пише The Economic Times. Пакистан був найбагатшою країною Південної Азії 50 років тому, але перетворився на найбіднішу через погане управління та військові диктатури. Його економіка впала після пандемії covid і ледве відновлюється, поки країна виживає за рахунок кредитів і щосили намагається реалізувати реформи, необхідні МВФ. В останні два роки політичні потрясіння через ув’язнення колишнього прем’єр-міністра Імрана Хана та запеклого заколоту в провінціях Белуджистан та Хайбер-Пахтунхва поставили країну на межу банкрутства. Військовий конфлікт із Індією, навіть якщо він буде коротким та стриманим, стане загибеллю для економіки Пакистану.
Однак не факт, що це зупинить пакистанських військових. У своїй промові за кілька днів до різанини в Пахагалмі командувач армією Пакистану генерал Асім Мунір вихваляв ідеологію ісламізму Пакистану, а також проголошував підтримку Пакистаном терору в Джамму і Кашмірі. “Це свідчить про те, що пакистанські військові не приймуть примирливого підходу“, — припускає The Economic Times. — Військові кола можуть використати проблему Кашміру, щоб повернути собі народну підтримку, яка ослабла через військові репресії проти партії Імрана Хана і нездатність приборкати заколот у Белуджістані і та Хайбер-Пахтунхві”.
Нова проблема для Трампа
Вранці 25 квітня стало відомо про декілька перестрілок на індо-пакистанській лінії розмежування у Кашмірі. Але найголовніші події попереду. Їх початок анонсував міністр оборони Індії Раджнат Сінгх. “Я хочу запевнити співвітчизників, що уряд зробить усі необхідні кроки. Ми дістанемо не лише виконавців цього акту, а й тих, хто стояв за лаштунками. Винні скоро побачать гучну і ясну відповідь, я хочу запевнити країну”, — заявив він 23 квітня.
Це вказує на те, що військова відповідь може бути розроблена. Тим часом Пакистан також зайняв тверду позицію. Він випустив повідомлення про проведення випробування ракети “земля-земля” вздовж своєї берегової лінії в межах своєї виключної економічної зони 24-25 квітня.
24 квітня міністр оборони Пакистану Хаваджа Асіф заявив американській телекомпанії Sky News, що Індія “інсценувала” стрілянину Пахагалмі в рамках операції “під хибним прапором”. Він попередив, що його армія “готова до будь-якої можливості”. “Якщо відбудеться повномасштабна атака або щось таке, то, очевидно, буде повномасштабна війна”, — наголосив він.
На питання про те, чи повинен президент США Дональд Трамп втрутитися, щоб допомогти вирішити кризу, Асіф сказав: “Певно, він очолює світову державу, єдину світову державу, і він спілкувався з різними сторонами в різних гарячих точках по всьому світу. І це також гаряча точка, в якій зійшлися дві ядерні держави. Я думаю, що якщо світова держава зможе втрутитися і привнести в цю ситуацію якусь розсудливість, це буде добре. В іншому разі, якщо Індія почне, ми відповімо тим самим. У нас не буде жодного вибору, абсолютно жодного вибору”.
У 2004 році Джордж Буш включив Пакистан до основних союзників США поза НАТО. Це створює додаткову проблему для Трампа. Він, очевидно, не хоче бути втягнутим у війну з Індією. Але показувати, що за нього статус основного союзника США нічого не важить, він теж, напевно, не хоче.
До того ж він багато разів заявляв, що за нього війни не починалися, вони починалися тільки за його попередників, таких як Барак Обама і Джо Байден. А тут у перші сто днів його другого президентства намальовується війна між двома ядерними державами. Трамп ненароком отримав можливість продемонструвати свій талант найбільшого миротворця та найкращого майстра угод.
24 квітня прес-секретар Держдепартаменту США Теммі Брюс свій черговий брифінг почала з пропозиції поставити питання про Кашмір. “Чи ви граєте якусь роль у дипломатії, щоб спробувати знизити напруженість між ними?” — спитали її, позаяк вона попросила. “Ну, я поставила це на перше місце, очевидно, тому, що це була жахлива ситуація, але водночас це, по суті, буде межею коментарів зараз”, — відповіла вона.
Щоб надійно запобігти війні, недостатньо умовити Нью-Делі від спроб військової відплати за різанину в Пахагалмі. Потрібно ще й домогтися поновлення дії Договору про води Інду. І треба зробити це швидко, доки конфлікт не перейшов у гарячу фазу.
Радше можна повірити у розсудливість Нью-Делі та Ісламабаду. І в ядерну зброю як стримуючий чинник. А Трамп, звісно, скаже, що це він усіх помирив.