США та Україна синхронно оголосили про укладення угоди про створення спільного інвестиційного фонду. Цей документ підлягає ратифікації Верховною Радою і, напевно, викличе гострі дискусії. Зазначимо політичні позитиви, негативи та ризики, які на нас чекають
Політичне призначення
Угоду про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови підписали 30 квітня у Вашингтоні міністр фінансів США Скотт Бессент та перший віце-прем’єр — міністр економіки України Юлія Свириденко. Формально це договір про економічне співробітництво, проте його призначення — насамперед політичне.
На початку квітня в інтерв’ю Такеру Карлсону Скотт Бессент розповів, що цей договір є складовою мирного плану Дональда Трампа. “Президент попросив мене очолити економічну угоду, яка є частиною його мирного плану“, — сказав міністр. — Ми збираємося підписати угоду з українцями, і це зробить кілька речей. По-перше, це зробить США і Україну партнерами, зв’яже нас ближче один до одного. По-друге, це буде символом для російського керівництва, що США не кидають Україну. Але, що найважливіше, по-третє, це покаже американському народу, що ми маємо економічну зацікавленість і що ми не просто давали ці величезні гранти, які, звичайно, були історією допомоги США. Тож Україна процвітає, ми процвітаємо, і це може бути довгострокове партнерство”.
Далі він додав: “Президент Трамп хотів укласти цю угоду з українцями, а потім піти до російського керівництва і показати їм, що ми підтримуємо українців, але на економічній основі, і тоді росіяни також будуть зацікавлені сісти за стіл переговорів”.
30 квітня, коментуючи підписання угоди, Бессент наголосив саме на її політичному призначенні. “Завдяки невпинним зусиллям президента Трампа для забезпечення міцного миру я радий оголосити про підписання сьогоднішньої історичної угоди, — заявив він. — Як сказав президент, Сполучені Штати віддані сприянню припиненню цієї жорстокої та безглуздої війни. Ця угода ясно сигналізує Росії, що адміністрація Трампа прихильна до мирного процесу, зосередженого на вільній, суверенній та процвітаючій Україні в довгостроковій перспективі. Президент Трамп задумав це партнерство між американським народом та українським народом, щоб продемонструвати відданість обох сторін міцному миру та процвітанню в Україні. І для ясності: жодна держава чи особа, яка фінансувала чи постачала російську військову машину, не буде допущена до отримання вигоди від відновлення України”.
Економічний ефект цієї угоди з’явиться не скоро. Але взаємна політична вигода вже є. Спільна робота над цим проектом тривала понад два з половиною місяці і була одним із головних джерелом напруженості у відносинах між Вашингтоном та Києвом. Раніше він роз’єднував, але тепер має об’єднати, оскільки Трамп отримав бажане.
Без цієї угоди була висока ймовірність того, що Трамп просто кине Україну (“нехай Європа її рятує”). Тепер у Трампа з’явився економічний інтерес і, що важливіше, політична вигода. Він почав здобувати політичні дивіденди в перші ж години після підписання угоди. “Байден передав їм $350 млрд, — розповів він кабельній мережі новин NewsNation. — Ми уклали угоду, за якою теоретично отримуємо набагато більше, ніж $350 млрд“.
Оборонне значення
На запитання модератора NewsNation, чи може присутність США в Україні стати на заваді діям Росії в регіоні, Трамп відповів: “Може”. Про те саме він сказав вранці 30 квітня на засіданні свого кабінету міністрів у Білому домі. “Ми укладаємо угоду, за якою наші гроші в безпеці, за якою ми можемо почати копати і робити те, що маємо робити”, — заявив він і додав, що Україна отримає “американську присутність на місці, і американська присутність не дозволить багатьом поганим гравцям потрапити до району, де ми ведемо видобуток“.
Втім, у тексті угоди (її вже оприлюднило Мінекономіки України) немає зобов’язань США забезпечувати військовий захист американського бізнесу. Але в документі є інше положення: “Якщо після Дати набуття чинності Уряд Сполучених Штатів Америки надаватиме Уряду України нову військову допомогу в будь-якій формі (включаючи передачу систем озброєнь, боєприпасів, технологій або навчання), капітальний внесок Партнера від США вважатиметься збільшеним на оціночну вартість такої військової допомоги”.
Фактично ми бачимо новий механізм надання Україні військової допомоги: не безкоштовно, але й не за гроші, а як американський внесок до спільного інвестиційного фонду. Юлія Свириденко припустила, що ця нова допомога може включати, наприклад, системи ППО для України.
Економічні перспективи
Після ратифікації угоди про створення фонду, підписаної 30 квітня, має бути підписаний ще один документ — угода про обмежене партнерство між двома держструктурами: Американською корпорацією з фінансування міжнародного розвитку (US International Development Finance Corporation, скорочено DFC) та українською Агенцією з питань підтримки державно-приватного партнерства (скорочено Агенція ДПП; вона заснована у 2019 році і належить до сфери управління Мінекономіки, тобто Юлії Свириденко).
На відміну від угоди про створення фонду угода про обмежене партнерство не підлягає ратифікації Верховною Радою. Цей документ ще не оприлюднений, але саме в ньому буде прописано найважливіші умови угоди, у тому числі розміри внесків двох сторін у фонд та розподіл прибутку. В угоді про створення фонду зобов’язання США взагалі не зазначено, але закріплено важливі зобов’язання України. Вона направляє до фонду 50% усіх роялті (орендних платежів), ліцензійних платежів та сум, отриманих у зв’язку з: (i) видачею нових ліцензій та спеціальних дозволів на використання Активів, що стосуються природних ресурсів, або (ii) експлуатацією вже виданих ліцензій та спеціальних дозволів на використання Активів, що стосуються природних ресурсів, якщо вони ще не експлуатувалися в промислових цілях на момент набрання чинності угодою про обмежене партнерство.
“Активи, що стосуються природних ресурсів” означає ділянки, запаси та родовища на території України алюмінію, сурми, миш’яку, бариту, берилію, вісмуту, церію, цезію, хрому, кобальту, міді, диспрозію, ербію, європію, фтору, плавикового шпату, гадолінію, галію, германію, золота, графіту, гафнію, гольмію, індію, іридію, лантану, літію, лютецію, магнію, марганцю, неодиму, нікелю, ніобію, паладію, платини, калію, празеодиму, родію, рубідію, рутенію, самарію, скандію, танталу, телуру, тербію, тулію, олова, титану, вольфраму, урану, ванадію, ітербію, ітрію, цинку, цирконію, нафти, природного газу та інших мінералів або вуглеводнів, іншим чином погоджених DFC та Агенцією ДПП.
В угоді про створення фонду закріплено право DFC “на купівлю видобутку” та право фонду “на інвестиційні можливості”. DFC отримує пріоритетне право купувати продукцію, яка видобувається на території України (наприклад, рідкісноземельні метали, нафта, природний газ). Фонд отримує пріоритетне право інвестувати в “активи, що стосуються природних ресурсів”, а також в “активи, які мають відношення до інфраструктури” (зміст цього терміну не розшифровується).
Також в угоді про створення фонду згадується, що фонд “інвестуватиме в проекти в межах України” та “має на меті слугувати флагманським механізмом для заохочення прозорих, підзвітних та орієнтованих на майбутнє інвестицій у критично важливі сектори економіки України для підтримки стратегії відновлення України”.
Негативи та ризики
У Верховній Раді ратифікація угоди про створення фонду очікується не раніше, ніж за два тижні (13-15 травня). Зрозуміло, що за цей час Банкова намагатиметься обробити депутатів. Проте договір навряд чи пройде через Раду легко. Швидше слід очікувати різнопланової критики.
Очевидні два негативи у цьому документі. По-перше, у ньому немає жодних гарантій безпеки. Про те, що це негатив, перший заявив Володимир Зеленський на прес-конференції 19 лютого. Розкриваючи свої переговори з американцями, він повідомив: “Я сказав, щоб був якийсь позитив — ви напишете якісь гарантії, а ми напишемо до меморандуму якісь відсотки. Мені сказали: “Тільки 50%”. Я сказав: “Окей”. І нехай тоді юристи працюють далі”. Як бачимо, у підсумковому документі 50% українських доходів від нових ліцензій записано, але американські гарантії безпеки там не з’явилися.
По-друге, найважливіші умови оборудки залишаються “котом у мішку”. І це може виявитися стримуючим чинником як мінімум для опозиційних депутатів.
“Держава і парламент усуваються від контролю над угодою після її ратифікації. Усі рішення ухвалюватиме закрите Партнерство. Про екологічні наслідки — ані слова. Немає жодних запобіжників, моніторингу чи публічної оцінки ризиків. Гарантій безпеки для України угода не передбачає. Це економічна домовленість, яка не дає нових інструментів для захисту країни. Баланс інтересів — вкрай сумнівний. Україна бере на себе зобов’язання, США — фактично ні. Загалом угода виглядає так, що інтереси США захищено дуже чітко. Інтереси України — залишаються предметом віри в “добру волю” партнерів“, — оцінює документ Ірина Фріз із “Європейської солідарності”.
Подібні сумніви висловлює Ярослав Железняк із “Голосу”. Він зазначає відсутність гарантій безпеки та наголошує на низці ризиків. Зокрема, “пріоритетні права фонду щодо інвестицій та купівлі природних ресурсів можуть суттєво обмежити можливості України обирати найбільш вигідні комерційні умови та партнерів”.
Напевно, будуть і жорсткіші оцінки типу “втрата економічного суверенітету”, “перетворення на сировинну колонію” тощо. Додамо до цього, що вже майже 90% українців не довіряють Трампу. А депутати побоюються голосувати за те, що може не сподобатися народу. Тому ризик провалу ратифікації також існує. Звісно, Банкова має для депутатів усілякі залаштункові аргументи. Але чимало залежатиме і від переконливості публічних аргументів президента та уряду.