“ЄвроПравда” проаналізувала новий текст угоди із США про надра, який може суперечити наміру України вступити до Європейського Союзу через жорсткі обмеження, що суттєво впливають на економічний суверенітет України.
У публікації йдеться, що у лютому важливою проблемою угоди міністра фінансів США Скотта Бессента стала вимога про те, що компанії з США отримають ексклюзивне право на нову розробку українських надр: від руди до природного газу.
Зазначалося, що лише у разі, якщо якесь родовище не зацікавило жодного американського інвестора, Україна має право пропонувати ліцензію українським та європейським бізнесам, але й тоді 50% вартості ліцензії та ренти йдуть у Фонд.
Це напевно не сумісно ані з існуючими домовленостями України з ЄС, ані з принципами конкуренції у Євросоюзі, до якого Україна прагне вступити. У “лютневій” версії угоди цю проблему вирішили, однак тепер вона повернулася.
У тексті нової угоди з’явилися жорсткі обмеження, що суттєво впливають на економічний суверенітет України. Документ передбачає ексклюзивне право американських компаній на розробку українських надр та ключових інфраструктурних проєктів.
Згідно з текстом “березневої” угоди, компанії зі США отримають першочергове право на всі майбутні інвестиції у сфері природних ресурсів та інфраструктури.
Лише у разі їхньої відмови Україна зможе пропонувати участь іншим інвесторам, зокрема європейським. При цьому український уряд зобов’язаний розкривати США всі конфіденційні деталі таких переговорів.
Крім того, угода забороняє Україні пропонувати будь-якому іншому інвестору кращі умови, ніж ті, що були запропоновані американцям, протягом року після їхньої відмови.
Окремий пункт угоди зобов’язує Україну додавати у ліцензії на видобуток “критично важливих копалин” заборону на їхній продаж покупцям з країн, які DFC (Корпорація фінансування розвитку США) визначає як стратегічних конкурентів США.
Відтак існує ризик, що під таке визначення може потрапити й Європейський Союз. Це створює прецедент, коли Україна, що прагне вступу до ЄС, змушена буде обмежити торгівлю з європейськими партнерами.
Найбільш суперечливим є положення, що позбавляє Україну контролю над Фондом, через який здійснюватиметься компенсація США вартості наданої допомоги:
- генерального партнера Фонду, який керуватиме його діяльністю, призначатиме DFC без погодження з Україною;
- більшість у правлінні Фонду матимуть представники США, і їхніх голосів буде достатньо для ухвалення рішень без згоди українських представників;
- двоє представників України у правлінні можуть лише намагатися зірвати кворум, але їхні кандидатури також мають пройти схвалення з боку DFC;
- фонд, який фактично фінансуватиметься коштом українських природних ресурсів та інфраструктури, юридично більше схожий на американську організацію. Податки він сплачуватиме у США, а не в Україні.
Якщо Україна матиме претензії або захоче оскаржити дії Фонду, вона змушена буде звертатися до суду у Нью-Йорку, а не в українські судові органи.
Також адміністрація Трампа повернула до угоди про надра вимогу до України відшкодувати всю допомогу, яку США надали після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.
Український президент Володимир Зеленський раніше розповів, що Сполучені Штати запропонували Україні нову версію угоди про корисні копалини, яка одразу передбачатиме ратифікацію в парламенті за межами первинної рамкової угоди.
27 березня він заявив, що наразі немає фінальної версії угоди про використання українських мінеральних ресурсів зі США, підписання якої в адміністрації Трампа очікують найближчим часом.