Мало хто замислюється над новомодним терміном «піар». Але наліво і направо вживають цей термін, маючи на увазі негативну сутність явища.
В Україні не перший десяток років користуються терміном “піаритись» зовсім відмінним від його початкового змісту. В цей перекручений термін часом вкладають негативний зміст, і зовсім інші поняття, не ті що малися на увазі раніше. Термін має англійське лінгвістичне походження від перших літер вислову «паблік рілейшен» – публічні зв’язки. Запозичивши його , в Україні в нього вклали суто рекламний зміст, але не початковий про зв’язки з громадськістю. Термін на початку 2000- х років прив’язали виключно до виборчого процесу. Політологи та політ менеджери вклали в термін своє, розділивши PR на три різні за змістом та направленістю категорії.
Так і з’явилися на світ чорний, білий та сірий «піари». Чорний поєднує в собі чистий негатив, точніше виключно бруд і негатив, включаючи відверту брехню, вигадки, які вже пізніше назвали «качками», а потім фейком. Білий «піар» включає в себе виключно позитив, різного роду «оди» та оспівування чогось, або когось. А от сірий поєднання двох попередніх, або іноді спроба створити реальну чи об’єктивну картину. Ціль всіх трьох звернути на щось, або когось увагу. А колір вже залежить від поставленої мети.
І от через рік вибори, і нинішні та майбутні опоненти вже заздалегідь «користаються в болоті та бруді», тишком нишком вишкіряються один на одного. Особливо помітним вже зараз стає «притоплення в болоті» всього і всіх пов’язаного з партією «Батьківщина» починаючи з її лідера, і закінчуючи на місцях бізнесом, що підтримує цю партію, залишками чиновників, які не відмовились від симпатій чи партійності. Підконтрольні владі служби йдуть з ретельними перевірками, підконтрольні і прикуплені ЗМІ «дудять у всі фанфари» замовні мелодії, художники малюють плакати, гострослови працюють над салоганами. Всі «працюють» в ім’я перемоги нинішнього гаранта.
У всій загальній картині політичної боротьби Кропивницький не є виключенням з цього політичного правила. На оголошення і проголошення імен і прізвищ від цієї партії в позитивному плані накладається «табу». Конкретним і яскравим прикладом того, що діється в Кропивницькому є події на вулиці Тютюшкіна. Там мешканцям почали робити «несподіване добро» ремонтувати вулицю з родзинками дискомфорту. Серед того всього спиляні дерева, понівечені квітники, руйнація каналізації. А що вдієш – такий проект замовила влада, а точні зробили нерадиві ремісники-проектувальники на «тяп-ляп». Провели рівні лінії, не дослідили комунікації, стан прилеглих будинків,і в завершення прикрилися експертизою. За мешканців не вступився «прикріплений депутат від міської ради від партії «Самопоміч». А коли їх згуртування і дії підримали представники партії «Батьківщина», то опинилися під шквалом бруду провладних ЗМІ.
http://uc.kr.ua/2018/07/17/ne-delajte-nam-dorogu/
Дуже красномовним є коментар у мережі Фейсбук журналіста Андрія Лисенка у групі “Кропивницький”: «І тут політика… А всі розрахунки при цьому показують, що ідея з будівництвом дороги – правильна.»
А чого б так не написати навіть не за гроші, адже у дописувача не зруйнували каналізацію та не спиляли родючу сливу, за якою від доглядав 15-20 років. Чуже горе, і є чуже, бо за умови наявності бездушності, і серце не щемить, і зруйнована каналізація чимось тхне десь осторонь. Є така професія – писати що треба, і називати чорне білим. Здогадайтеся як вона називається…
Інший співець влади пише простіше. Один заголовок чого тільки вартий – « Не делайте нам дорогу!». Далі по тексту ще цікавіше: «Довод же против капремонта, по сути, один: когда сделают дорогу, по ней якобы поедут грузовики с расположенного неподалеку мясокомбината «Ятрань» (естественно) и начнут разрушаться немолодые частные дома рядом. А еще жители вроде как переживают за свои выгребные ямы, вынесенные за пределы дворов. Что, безусловно, само по себе самострой и нарушение.
…
И наконец. Улица Тютюшкина – все-таки городская улица. За заборами частных участков – коммунальная собственность, то, что принадлежит всем горожанам и является частью общегородской же инфраструктуры, которая должна развиваться как единая система. Хочется того жителям одной конкретной улицы и господину Крившенко лично или нет.»
В цій статті назвали прізвище «бунтаря» від партії «Батьківщина», на якого організовано ллють бруд ЗМІ певної масті. До цього були інтерв’ю, що по команді влади не потрапили в єфір. Діючий депутат заховався, і тому його не згадують, а того хто допомагає мешканцям вулиці та є їх сусідом, і реєстрацію згадують, і партійність, і перевіряльниками погрожують, і не тільки погрожують. В стінах мерії під кабінетом заступника міського голови Олександра Мосіна помічниця міського голови Євгенія Шустер, здається, практично привселюдно звинувачувала в «фінансовому стимулюванні екс-губернатора Ларіна». До речі, ця речниця-помічниця, щокаденції міняє політичний окрас. І в «Батьківщині» була, і партії регіонів, і зараз «справами ворочає».
Ситуація така, що куди не повернися на 80% у ЗМІ “заказуха” проти “Батьківщини” та її членів. До цього негативного згадування кандидата у депутати до міської ради від “Батьківщини” Олександр Крившенка, була повна мовчанка. А нині по команді господарів автор з УЦ видав: “Но кто-то протестует. В том числе и весьма активно – бывший кандидат в депутаты городского совета от «Батькивщины» на округе, строительно-гранитный бизнесмен Александр Крившенко, зарегистрированный хоть и неподалеку, но на другой улице. Вряд ли стоит сомневаться, что в ходе следующих местных выборов он снова будет пытаться зайти в совет здесь же, на округе.”. Зрозуміла справа, що з такою писаниною автор з УЦ, як що піде на вибори, на цьому окрузі Олександрові Крившенку вибори програє. То що пише журналіст і на чиєму він боці?
Кропивницький брудне місто не лише через сміття на вулицях та дворах, але і через брудних політиків, чиновників та брудні ЗМІ. Але чому конкретні справи організаційного плану чи політичного чомусь звуть PR-ом… Бо самі не встигли, чи не побажали щось зробити путяще. Потім коли це починають робити інші, то зверху опиняється «українська національна тваринка», яка всіх давить… Коли б робилося все вчасно і справно, не на «тяп-ляп», то і себе і інших в PR-і звинувачувати не прийшлося
І чому конкретна робота називається так по-іноземному? Жили ж якось раніше без цього слова, і реклами, і самореклами, і підозр було менше. Невже треба лише посівати гречкою та роздавати оцет, щоб нагадувати про справжній присмак реального життя.
А нова дорога буде, і зроблять її по-людські, бо люди самі втрутились, і люди не мовчать слухняно. А хто заважав іншим політичним силам прийти до людей хоча б з словом поради. Інші «політично виважено» по-депутатськи переховуються за спинами виборців. А ще часом приписують собі чужі конкретні справи, брешуть кишеньковим ЗМІ. То і є справжній PR не білого кольору.