Успіхи блискучої гоп-дипломатії швидко наближають нас до припинення американської допомоги. Зокрема, актуалізувалося питання наслідків для ЗСУ можливого відключення Старлінка. Тому давайте глянемо на існуючі альтернативи цій системі супутникового зв’язку.
HughesNet: Американський оператор супутникового інтернету, пропонує тарифні плани зі швидкістю завантаження до 100 Мбіт/с за ціною від $90 до $110 на місяць з обмеженням високошвидкісного трафіку до 200 ГБ на місяць. Швидкість вивантаження становить не більше 5 Мбіт/с. Затримка сигналу 500-700 мс.
OneWeb: Британська компанія, яка спільно з французькою Eutelsat надає послуги супутникового Інтернету. У квітні 2024 року “Київстар” оголосив про тестування технологій OneWeb в Україні. Вартість послуги: близько $1400 на місяць за безлімітний доступ зі швидкістю завантаження 50 Мбіт/с. Послуга не доступна для приватних осіб, лише для організацій. Має близько 700 супутників на висоті ~1200 км, що забезпечує більш-менш прийнятну затримку у 30-50мс.
Satcube: Шведська компанія, яка в серпні 2023 року передала Україні близько 100 своїх супутникових терміналів. Тарифи: пакет з 1 ГБ трафіку коштує $110 на місяць, 50 ГБ — $3000/міс., а максимальний пакет з 1000 ГБ — $5750/міс. Термінали компактні та портативні, їх швидко розгортати. Але набір обладннаня коштує близько 20 тисяч доларів. Затримка сигналу 600-700 мс (геостаціонар).
Tooway (Viasat): швидкість завантаження до 50 Мбіт/с, вивантаження – до 6 Мбіт/с. Затримка сигналу 600-700 мс за рахунок геостаціонарних супутників на висоті десь 36 000 км. В Україні послуги надає компанія “Датагруп”.
І це далеко не усі наявні альтернативи. Круто, правда?
Але не поспішаймо з висновками.
Головна проблема (зокрема, для ЗСУ) полягає навіть не стільки у вартості послуг передачі даних, скільки у доступності послуги, а також у швидкості та стабільності передачі даних. А ці параметри напряму залежать від кількості супутників та на якій висоті вони літають. Більше супутників = більша доступність/стабільність. Нижча висота супутника = швидша передача даних.
Скажімо, у шведського Satcube конські тарифи та захмарна вартість обладнання: запаришся потім відписуватися за втрату такого обладнання після «прильоту».
Завеликий пінг у HughesNet, Satcube та Tooway суттєво ускладнює виконання деяких бойових завдань, зокрема по ураженню ворога FPV-дронами, ведення онлайн-розвідки та прийняття бойових рішень у режимі реального часу.
Занадто важкі термінали складно нести у наплічнику по умовній Kill Zone, де будь-яка техніка знищується дронами за кілька хвилин.
І знов таки, кількість супутників: скажімо, у OneWeb їх близько 700, тоді як у Старлінка їх понад 8 тисяч й літають вони низенько – на висоті близько 550 км – що прямо впливає на стабільність сигналу та час проходження пінгу.
А це прям критично важливо при ведені сучасного високошвидкісного бою та в умовах щільного застосування ворогом засобів РЕБ та РЕР.
Отже, висновки.
Чи є альтернатива Старлінку? Звісно шо є.
Чи є РІВНОЦІННА альтернатива Старлінку? На жаль, цього не можна сказати.
Сухі терміни «стабільність-доступність» та «кількість/висота супутників на орбіті» – буквально означають чи зможуть твої солдати та офіцери виконати бойове завдання. І чи залишаться взагалі серед живих.
Тому я б не поспішав плювати на Старлінк й тикати факи в бік напівбезумного техно-олігарха.
Starlink відпочатку проєкту був націлений на світове стратегічне лідерство, і пофіг що перші років 10-15 він не буде приносити прибутку: США достатньо багата країна, що інвестувати у довгострокові стратегії.
Зате коли роки та інвестиції спрацюють – це буде фактично світова монополія.
І ось тоді почнуться справді колосальні надприбутки, які кратно компенсують усі довгі роки очікування.
Це називається «довгострокове планування», в яке нелохи/недурачки не вміють.
Але менше з тим, тут і зараз Збройним Силам України для захисту від орди садистів кров-з-носу потрібен стабільний зв’язок на полі бою, тому питання «альтернативи Старлінкам» стає все більш актуальним.
І над цим питанням активно думають, не чекаючи на чергові заскоки емоційно-нестабільних американських партнерів. І не тільки думають, але вже роблять. І давно. Ще відтоді, коли Старлінки вперше вимкнули у Чорному морі напередодні спецоперації ГУР МО.
Особисто я не думаю, що роботу терміналів Starlink в Україні буде припинено – це все ж таки бізнес для Маска, живі гроші.
Показовим є свіжий випадок з Карлосом Слімом, коли внаслідок свого образливого твіту Ілончик збіднів на $7 мільярдів.
Але за останні три роки трапилося багато чого такого, що більшість вважала малоймовірним.
Тому завжди корисно мати «план В».
А ще краще – і «план С».
Автор: Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA. Колишній директор та співзасновник української кібер-компанії