Знаєте чим моя думка тут відрізняється від думок більшості людей, які за ці дні висловилися на тему Трамп-Зеленський?! Я відділяю суть від емоцій, факти від домислів, логіку від інтуїції, раціональність від імпульсивності, обʼєктивність від субʼєктивності. Така вже робота.
Тепер до суті.
Трамп — імпульсивний, егоцентричний, прагматичний політик, який цінує домінування, демонстрацію сили та особисту вигоду. Його важко переконати традиційними дипломатичними методами, але можна вплинути через психологічні тригери та правильну стратегію комунікації.
Що було б ефективним👇
Апеляція до вигоди та величі. Не звинувачувати у недостатній допомозі, а пропонувати “вигідну угоду”.
– Трамп мислить категоріями «угода – вигода – перемога».
– Не можна просити допомоги або говорити про «обов’язок США». Останнє – це взагалі тригер. Замість цього:
✅ “Підтримка України – це інвестиція в американське домінування.”
✅ “Моя країна готова бути найкращим союзником США в Європі після перемоги.”
✅ “Ця війна – шанс показати, що Америка все ще лідер №1 у світі.”
Максимальна персоналізація – Трамп як “рятівник світу”.
– “Тільки Ви можете закінчити війну так, щоб США вийшли переможцями.”
– “Це історичний момент, і Ви можете вписати своє ім’я в підручники як президент, який відновив мир.”
Жодних розмов про “цінності” – лише “прибуток”.
Не апелювати до моралі, порушення прав людини чи міжнародних угод. Говорити про вигоди для США:
✅ Нові ринки для американського бізнесу.
✅ Контроль над енергетикою та продовольством Європи.
✅ Ослаблення Китаю через удар по його союзнику – Росії.
Впевненість, а не прохання.
– Зеленський мав створювати не образ країни-жертви, не заперечувати в чистому вигляді, а ставити умови та пропонувати варіанти співпраці.
– Формат меседжів:
❌ “Ви недостатньо допомагали”
✅ “Україна може бути або стратегічним союзником США, або прикладом, як світ стає залежним від Китаю та Росії.”
З психологічної точки зору з трампійським типажем треба грати на самолюбстві. Наприклад, використання принципу “віддзеркалення”
Трамп не любить слабких і невпевнених. Зеленський має демонструвати ввічливу, але сильну позицію.
Зробити Трампа «героєм», не тиснути на нього:
– “Я не прошу Вас про допомогу. Я даю Вам шанс увійти в історію.”
– “Ви – людина, яка знає, як укладати найкращі угоди. Ця угода може стати Вашим шедевром.”
Компліменти, але з вигодою
— “Ваша політика щодо НАТО показала, що Ви завжди знали, як зробити її ефективнішою.”
– “Я знаю, що Ви не хочете витрачати гроші даремно. Ось чому ми готові запропонувати США конкретні вигоди.”
Демонстрація “залежності світу від Трампа”.
– “Всі чекають Вашого рішення. Це шанс довести, що Ви – той, хто змінює історію.”
– “Байден не зміг. Але Ви – можете.”
❌ Неофіційний стиль, розмови “про принципи демократії”? Трампу це не цікаво.
Натомість.
✅ Закритий формат – тет-а-тет або з мінімумом радників, а не перед камерами.
✅ Візуальна складова реальних вигод (наприклад, відеопрезентація про можливості інвестицій США в повоєнну Україну), а не хизування поясом Усика.
✅ Включення обережних, але емоційних моментів, і не як прохання, а як факт:
– “Я знаю, що Ви не боїтеся Путіна. На відміну від Байдена, Ви завжди діяли жорстко.”
Трамп мав вийти із зустрічі з відчуттям, що підтримка України – це його особиста перемога.
Жодної слабкості, жодного тиску, зневаги чи заперечення не мало бути, лише впевнена подача.
Зеленський мав грати за правилами Трампа, на мою чисто субʼєктивну думку. До речі, саме такої стратегії у комунікації з Трампом дотримувався президент Польщі. Він чітко підкреслив, що “без американської підтримки Україна не переживе цю війну”, і що він не бачить іншої сили у світі, крім США, яка б змогла зупинити російську агресію».
Цитата Дуди: «Треба повернутися за стіл переговорів. Президент Зеленський повинен сісти з ним (Трампом) і домовитися про рішення, яке зробить Україну безпечною».
Неля Желамська