Зараз українське суспільство з подивом і обуренням спостерігає за демонстративним приниженням бойових військових, з їхнім арештом, кайданками, клітками, триманням під вартою та абсурдними вимогами щодо розміру застави, очевидно непід’ємними для них.
Звісно виникають питання: “Навіщо і чому зараз?”
Очевидно, що це робиться за згоди Президента Зеленського. Можу припустити, що його найближче оточення, з великою ймовірністю пов’язане з російськими спецслужбами, переконало його, що це варто зробити, бо потрібно представити його українському суспільстві як сурового, але справедливого верховного головнокомандувача, який карає військових командирів за їхні помилки. Крім того саме на них потрібно буде звалити всю провину за провалену оборону позицій в Харківській, Луганській, Донецькій, Херсонській і Запорізькій областях, втрату військовослужбовців та територій.
Але це те, як пояснюють потребу у цих арештах та демонстративному приниженні бойових полковників і генералів Президенту Зеленському.
Справжня причина може бути геть інша, а реальні замовники всіх цих дій цілком ймовірно знаходяться у Москві.
Мета всіх цих брутально образливих дій проти бойових і шанованих в українському війську полковників і генералів полягає у тому, щоби викликати збурення та навіть пряму непокору військових по відношенню до Верховного Головнокомандувача ЗСУ. Особливо, що і без цих показово принизливих арештів претензій у військових до державного керівництва більш ніж достатньо — це і провалена мобілізація, і корупція із закупівлями для військових і відсутність підготовлених якісних оборонних укріплень, і браковані міни, і команди, які віддаються керівникам військових підрозділів напряму з Офісу Президента України без погодження з відповідними вищими командирами, у тому числі щодо проведення бойових операцій.
Останнє, до речі, пояснює, чому серед діючих генералів немає бажаючих обійняти посаду Головнокомандувача замість Сирського. Кому хочеться зіштовхуватися з ситуацією, коли команди твоїм підлеглим віддають через твою голову, а ти не можеш публічно щодо цього висловити заперечення, хоча вся відповідальність покладена на тебе?
Провокування непокори і публічний конфлікт між військовими і державним керівництвом має спровокувати як ослаблення і некерованість оборони, так і призвести до зупинки надання військової допомоги Україні з боку західних союзників.
Практичне виконання необхідних брутальних дій по відношенню до військових покладено на російську резидентуру в ДБР і в органах прокуратури. А те, що у цих тотально корумпованих інституціях, переповнених цинічними покидьками, агентів російських спецслужб більш ніж достатньо, навряд чи хтось сумнівається. Де ж їх ще вербувати, якщо не там?
Звісно, що там є і ті, хто просто готовий вислужитись перед Офісом Президента, тому демонструє показову лояльність і готовність виконати будь-який наказ звідти, наскільки паскудним він не виглядав.
Чому ж ці демонстративно принизливі дії по відношенню до бойових військових почалися саме зараз, хоча претензії до них відносяться до подій дев’ятимісячної-річної давнини?
Відповідь може теж знаходитися у контексті намірів та планів Кремля. Прихід до влади Президента США Трампа ставить перед російським керівництвом розвилку варіантів. Перший варіант передбачає згоду на укладання угоди про якесь перемир’я. Це певною мірою пов’язано з тим, що війна стає все більш виснажливою для російської економіки і армії. Починає не вистачати фінансових ресурсів і військової техніки, потрібно також щось вирішувати з вкрай непопулярною примусовою мобілізацією, бо не вистачає людських ресурсів для наступальних дій.
Другий варіант — це спроба все ж таки забезпечити військовий розгром України з повною або майже повною її окупацією і ліквідацією української державності. А для цього вкрай необхідно домогтися припинення фінансової і військової допомоги Україні особливо на фоні некерованості обороною, пов’язаної з публічним конфліктом і непокорою з боку військових по відношенню до Верховного Головнокомандувача ЗСУ.
Саме з цим, цілком можливо пов’язані спроби оголосити нові підозри Петру Порошенку. Завдання те саме — спровокувати публічний конфлікт, посіяти розбрат в українському суспільстві.
У цьому може полягати справжнє підґрунтя тих подій, які ми зараз спостерігаємо.
Враховуючи це, я би закликав військових, зціпивши зуби, не реагувати на дії ДБР, органів прокуратури, дії суддів, які відверто принижують бойових військових. Зараз головне — це встояти проти російської навали. А от після припинення бойових дій українське суспільство матиме можливість виставити рахунок нашим можновладцям.
А згодом, і ДБРівців, і прокурорів, і суддів не забути, які кидали за грати генералів Марченка, Галушкіна, Горбенка, полковника Рюмшина, Лапіна, полковника СБУ Червінського. Помста — це, як відомо, страва, яку варто їсти охолонувшою.
Борис Кушнарук
Джерело: https://censor.net/ua/b3531788