Article information
- Author,Алехандро Міллан Валенсія
- Role,BBC News Mundo
“Крізь мене йдуть до міста мук найтяжчих. Крізь мене йдуть до мучень і заков. Крізь мене йдуть між поколінь пропащих. Суд правий вів творця моїх будов … Ніщо не вічне, я ж на всі віки. Лишайте сподівання всі, хто входить”.
Це – напис над брамою пекла в “Божественній комедії”, створеній Данте Аліг’єрі в 1307-1321 роках.
А сам опис пекла, який італійський поет епохи Відродження дав у своїй поемі, на кілька століть став хрестоматійним для всієї європейської культури.
На думку Данте, пекло – це страшне місце, де грішники після смерті зазнають суворого покарання. І що тяжчі гріхи, то жахливіших страждань зазнає душа.
Цікаво, що в біблії пекло, як місце покарання і тортур, практично не згадується.
А відома нам ідея пекла поєднує різні традиції й легенди: єгипетські уявлення про потойбічне життя, царство мертвих у давньогрецькій міфології, вавилонські міфи тощо.
“Пекло як море вогню із демонами, схожими на страшних невідомих тварин, й проклятими душами людей, – концепція, притаманна виключно юдео-християнській традиції. Але сформувалася вона на території Близького Сходу, а точніше в районі так званого “Родючого Півмісяця” – сучасних Сирії, Ірану та Палестини”- розповів BBC Mundo Хуан Давид Тобон Кано, історик і теолог з університету Сан-Буенавентура в Колумбії.
Пекло, за словами Тобона, існує в різних релігіях і культурах, але має зовсім інше тлумачення, ніж на християнському Заході.
“Приміром, для племені муїсків, що жили на території сучасної Колумбії, підземний світ був прекрасним місцем, “зеленим, мов смарагд”, – вказує релігієзнавець.
Концепція пекла постійно розвивається й видозмінюється. Настільки, що нинішній глава католицької церкви папа Римський Франциск припустив, що до пекла досі не потрапила жодна душа.
“Пекла немає, а є зникнення грішних душ”, – заявив понтифік у бесіді з італійським журналістом Еудженіо Скальфарі. При цьому папа пояснив, що грішники, які після смерті каються, отримують прощення. А ті, що не розкаялись, зникають.
Втім пізніше Ватикан спростував його слова, заявивши, що понтифіка “неправильно процитували”.
Аїд, шеол та вогняна піч
Церква вчить, що пекло справді існує. Душі грішників спускаються туди одразу після смерті, де занурюються у вічний вогонь.
Але чому як покарання обрали саме вогонь?
На думку Тобона, ця ідея зародилася, коли люди почали пізнавати навколишній світ й різні природні явища: бурі, землетруси тощо. Вони пов’язували їх із підземним світом.
Усе це зрештою вилилося у вірування в потойбічне життя в єгипетській й месопотамській цивілізаціях, які згодом перейняли юдеї.
“У ранніх біблійних текстах поняття пекла немає. Домівкою померлих душ в єврейській традиції був шеол. Туди потрапляли не лише грішники, а й праведники”, – розповів BBC Mundo професор Шон Макдонах з теологічного інституту Гордон-Конвелл (США).
Пізніше до шеолу додається ще один простір – геєна вогняна. І відбувається важливий поділ.
“Поступово змінюється вся концепція шеолу. З дому мертвих він перетворюється на тимчасовий прихисток”, – пояснює вчений.
“Звідти померлі, які були праведними й законослухняними, вирушали до бога, а грішники – до пекельного вогнища, або геєни вогняної”.
Цей момент є ключовим для пояснення того, як в релігіях і культурах формуються різні уявлення про підземний світ і загробне життя.
Так, юдеї й християни кажуть: бог через 10 заповідей уклав з нами договір. Це, за словами Тобона, створює концепцію “божественної” нагороди й покарання. “В інших культурах такого чіткого розділення не було”, – вказує науковець.
На думку Макдонафа, про пекло як про місце кари найчастіше говорить сам Ісус, який кілька разів згадує про геєну вогняну.
“Ісус також обіцяє: усіх грішників вкинуть у піч, де буде плач і скрегіт зубів. Ці слова стануть основоположними для концепції пекла, яку ми побачимо в Середньовіччі і яка дійде до наших днів”.
Як пекло описав Данте
Експерти зазначають, що латинське слово “пекло” починає з’являтися в ранніх перекладах з давньоєврейської та грецької на латину й замінює такі терміни, як шеол і аїд, що є алюзіями на підземний світ.
Тобон пояснює, що перші християни зверталися до грецької філософії.
“Один з елементів, який вони додають до своєї релігії, – це платонівська концепція людини, що має дві складові — душу й тіло. І після смерті душа залишає тіло і відлітає”, – зазначає він.
До VI століття закріплюється ідея про те, що пекло – це місце, де нерозкаяні душі терплять вічні муки й покарання.
І це уявлення стало загальноприйнятим, коли в XIV ст. італійський поет Данте Аліг’єрі опублікував свою “Божественну комедію”.
“Данте не стільки пояснює, що таке пекло, скільки майстерно збирає докупи всі уявлення про це місце, які існували на той час”, – вказує Тобон.
“Варто уточнити, що для богословів головне покарання – це відсутність божої присутності, – додає Макдоноу. – А вогонь і катування мають радше символічний характер”.
Пекло в інших релігіях
Для науковців версії потойбічного світу в інших релігіях та культурах більше пов’язані з місцем, де душі відпочивають, а не відбувають покарання.
Наприклад, у буддизмі поняття пекла докорінно відрізняється від європейського.
Там немає судді, який вершить долю людини, карає за гріхи або відплачує за добрі справи, пекло – це тимчасове місце, в якому грішники зазнають страждань на розумовому і фізичному рівні. Називається воно загальним санскритським словом “нарака”.
Але це не фінальний, а тимчасовий притулок.
В ісламі пекло називають джаханнам. Коран кілька разів вказує, що це “місце вогню”, куди потрапляють невірні душі.
Перебування в пеклі вічне. Відповідно, і уготовані грішникам муки теж вічні.
Головні з них пов’язані з вогнем – його жар значно сильніший за земний вогонь. За кораном, усі грішники скуті ланцюгами, їхній одяг вкритий смолою, а обличчя палають вогнем, який проникає всередину при кожному вдиху.
“Загалом західні культури перейняли ідею пекла, як про місце покарання, де мешкає диявол. Але є й інші версії. Єгиптяни, ацтеки, муїски мали свої уявлення”, – зазначає Тобон.
Він наводить приклад шибальби, підземного світу майя, куди можна було потрапити через величезні водяні колодязі, відомі як сеноти.
“Це підземний світ, де є муки, але це не покарання за порушення закону божого. Це місце, куди потрапляють всі люди після смерті”, – пояснює науковець.