Понад тисячоліття тому на Прикарпатті існувала країна слов’ян, відома як Велика або Біла Хорватія. У ватиканських архівах збереглися короткі грекомовні записи, зроблені не пізніше, як у 1330-х роках. У них повідомляється, що між містами Галичем та Володимиром є містечко Стольско — резиденція Галицької митрополії.
У 1980-х роках Верхньодністрянська археологічна експедиція Національної академії наук України започаткувала перші дослідження пам’яток східних хорватів у Верхньому Подністров’ї. Серед нововиявлених пам’яток особливої уваги заслуговує унікальний історико-культурний комплекс з центром — городищем IX–XI ст. у с. Стільському. У результаті досліджень встановлено, що на залісненому плато над селом у IX — на початку XI ст. існувало велике місто. Площа сягала 250 га, а довжина оборонних стін — близько 10 км. Колись на верху валів височіли дерев’яні стіни та вежі. До них ізсередини були прибудовані численні будівлі житлового, господарського та військового призначення. Довкола дитинця було укріплене передмістя, де проживало вільне міське населення. Тут розкопано кілька десятків житлово-господарських та ремісничих об’єктів, садиби окремих заможних містян.
Перекази повідомляють, що під городищем, глибоко під землею, розташоване підземне місто. Вчені стверджують наявність тут підземних лабіринтів, можливо, рукотворного походження.
Унікальний комплекс Стільського городища, що розкинувся на площі близько 200 км², є непересічною пам’яткою давньої слов’янської та української історії та культури, яка не має аналогів на європейському континенті.
Навесні 2020 року місцева влада спотворила городище VIII–X століття, встановивши поряд гіпсову фігуру «Матінки Божої». Роботи проводились без жодних дозвільних документів. Органи, що відповідальні за збереження історичної спадщини, ніяк не коментували знищення Стільського Городища.[3]
В одному з переказів повідомляється, що на горі над селом в давні часи існувало велике місто — столиця князівства чи держави. Його недоступні стіни витримували численні ворожі набіги. Одного разу вороже військо довго утримувало місто в облозі, але так і не наважилося штурмувати його. Якось увечері ворожі полчища із запаленими смолоскипами почали відступати від міста. Повіривши у це, жителі міста зняли охорону і відчинили головні ворота. В цей час ворожий загін, що переховувався у засідці, увірвався в місто і підпалив його. Заграва пожежі високо здійнялась угору, що було умовним знаком до повернення ворожого війська. Місто тоді було спалене дотла. Переживши трагедію, уціліле населення переселилося у долину річки Колодниці, де заклало початок новому поселенню, яке назвало Стольсько на пам’ять про колишню столицю.
Пам’ять донесла до наших часів давні назви окремих частин міста: «Золоті Ворота», «Залізна Брама», «Вежа», «Княжа Криниця», «Коморище», «Підкоморище», «Химина долина», «Гребля» та інші.