З кожним роком учасників бойових дій у Другій світовій війні стає все менше, у місті їх залишилось всього 24.
З візитами до ветеранів, які подарували 1945-го не тільки українському народові, а й усьому людству довгоочікувану Перемогу у кривавій Другій світовій війні завітав особисто міський голова Валерій Гнатенко. Напередодні святкування 73-ої річниці перемоги міський голова побажав, по-перше, ветеранам оптимізму, а по-друге – щоб вони були потрібними своїм дітям, онукам і правнукам. Бо ветерани – живі свідки війни, є неоцінимим прикладом мужності і героїзму для молодого покоління, зразком життєвої стійкості, сили духу і любові до рідної землі.
«Переважна більшість з них прожили довге непросте життя. Вони народилися і жили не в якійсь одній епосі, а в різних суспільно-політичних формаціях. Ветерани випробували на собі всілякі труднощі і є носіями безцінної історичної інформації. А найголовніше – вони ніколи не втрачають оптимізму. Це неповторні, унікальні люди. Найбільше викликає повагу те, що ветерани щиро піклуються, допомагають один одному. Це і життя їм подовжує, і відкриває в них якісь нові грані, горизонти. А з іншого боку, попри те, що багатьом з них вже за вісімдесят-дев’яносто, цей дух, струна, яка була налагоджена впродовж тривалого життю в непростих умовах існування, не фальшивить і сьогодні»,- зазначив Валерій Гнатенко.
«Приємно, що нас не забувають. Бо з кожним роком нас, ветеранів, на жаль, стає все менше. І увага цінується особливо. Дякую вам, що не забуваєте про нас», – звернувся до міського голови Прищенко Микола Олександрович. «Я задоволений, що мене привітали з Днем Перемоги, особливо приємно отримати сьогодні подарунки та привітання від керівництва міста», – зазначив Боичев Дмитро Олександрович та поділився з спогадами про жахливі події 1943 року.
Відвідати живих свідків тієї страшної пори, учасників страшних битв, які вже не в змозі залишати домівки, зігріти їх душі моральною та матеріальною підтримкою прийшли секретар міської ради Ірина Бучук і заступники міського голови Наталія Слесаренко, Руслан Верещагін, Олег Поляков. Вони висловили щирі побажання міцного здоров’я і довгих років життя.
Тож пам’ять потрібна не мертвим, це потрібно живим!
Пам’ятаймо про подвиг в ім’я миру!
