Дивувало, чому на хрестах давніх українських церков ніколи не було діагональної перетинки. А у наш час такі хрести буквально заполонили простір. Ініціатива йде від УПЦ МП. Здавалося б, це все пояснює. Але як і з Іжицею, це вийшло з під контролю і все частіше їх використовує ПЦУ.
Церква це пояснює, що хрест без перетинки – католицький, а з нею – православний. Як доказ посилаються на фрески з Каппадокії 11 століття, де є ця перетинка. Однак навіть у Візантії це був радше виняток, ніж правило. І такий хрест на думку експертів, до нас прийшов саме з Москви.
Отець Петро Балог: “Єпископ Перемиський Пелеш та деякі Галицькі історики, а за ними й митрополит Іларіон Огієнко твердили, ніби трираменний хрест із скісним підніжжям – це український хрест. Але В. Щербаківський документально довів, що цей хрест – тільки московський і в Україні зустрічається дуже рідко (а на церквах ніколи!), а коли зустрічається, то тільки під московським впливом. У росіян же він з’явився вже в XV ст. на всіх церквах, а в Україні почав з’являтися тільки в XVII-XVIII ст. (на дереворитах) («Визв. Шлях» ч. II/62. ст. 33-34)”.
“Московський історик Шмурло, який видав італійською мовою «Історію Росії», писав у цій своїй праці: «Греки, (а за ними й українці, Є. О.), допускали, що св. Хрест може бути представлений однаково в одній з трьох форм: на чотири, на шість і на вісім рамен. У Москві натомість допускали тільки цю останню форму». (т. І, ст. 97). І те найнижче рамено мало бути обов’язково скісне, мотивуючи цю свою вимогу такою символікою: «косе перехрестя з опущеним вниз лівим кінцем і піднятим вгору правим кінцем має нагадувати, що розкаяний розбійник, правий, пішов до неба, а злий, лівий розбійник, пішов до пекла. І відтоді цей хрест став символом винятково московської Церкви. Київська Православна Церква не прийняла цього хреста, а вживала інших традиційних форм, і ми ні на одній київській і взагалі українській церкві не бачимо цього хреста». (В. Щербаківський в Філяд. «Шлях» 13 VIII. 1950).
Отець Балог пише, що Російська церква, шукаючи своєї ідентичності і претендуючи на легенду про Третій Рим, вмонтувала хрест Святого Андрія з перетинкою в свій стиль. А історія про розбійників з’явилася значно пізніше.
“Пишучи рецензію в лондонській «Українській Думці» В. Щербаківський зазначив: «… трираменний хрест з косою підніжкою, тобто з косим нижнім рам’ям на ст. 107, не народній мотив. Це хрест не український, а московський, і уведений в Москві ще в XV віці умисне з політичною ціллю…
В Галичині він був пропагований москвофілами. У Греків такого хреста не було. Його не варто було відносити до українського орнаменту, і у Східній Україні він ніколи не вживався в народному орнаменті».
Від себе зазначу, що скісний елемент на хрестах з’являється особливо часто в наш час, на нових церквах, які будують не лише УПЦ МП, а й раніше УПЦ КП, УГКЦ, УАПЦ, а зараз ПЦУ. Так само він часто є на придорожніх хрестах, які почали інтенсивно відновлювати за останні 10-15 років.
А на давніх, і найбільш визначних пам’ятках ви його не побачите. Натомість на українських хрестах часто в центрі сонячні промені, а на церквах Покрови Богородиці в основі півмісяць.
(цитати взяв звідси https://risu.ua/hrest-z-kosim-nizhnim-ramenom_n107713)