“А взагалі уся ця історія з «законом про олігархів» це ж реально квінтесенція сучасного держуправління)))
Хронологія:
1) придумали якусь ідею, заміряли в опитуваннях, розпіарили…
2) з г***на та палок швидко зліпили закон на 10 сторінок
3) послали іноземців з Венеціанською комісією під лозунгом «спочатку приймемо, а потім порішаємо»
4) через одне місце проголосували закон в порушення Регламенту тому що треба було саме в той день проголосувати. Чому саме в той день ніхто не спитав)
5) на наступний день виявилось що там купа помилок через процедуру прийняття і потім ще півтора місяця виправляли помилки.
Вже в той самий день і навіть місяць закон не потрібен.
6) підписали. Розпіарили. Навіть вже гроші встигли освоїти на тендера по реєстру
7) Прилетів висновок від Венеціанської комісії….не порєшали. Треба все переписувати
8) Під час війни Секретар одного з головних безпекових органів (Олексій Данилов – А.) півгодини виправдовується чому вже закон не потрібен…
І головне- жоден з причетних до процесу не спитає на майбутнє: «а можна було одразу не через ж***у все зробити?»))
Ну де я не правий в цій повісті сучасних часів)”
Автор: Ярослав Железняк, народний депутат України
(Джерело).