Цей заголовок більш ніж красномовний! Він говорить про рівень університету та його «науковців», які деякий час голосували за заміну КДПУ на ЦДПУ… Це так перейменували, щоб не згадувати у Кропивницькому Кропивницького! Яка ницість!!! А потім взялися за історію, журналістику та інші завоювання людства. Жалко «недовченого студента», який в мережах вже пише про «вивчення журналізму»…
От звідти і ростуть ноги у жлобства, українофобії, невігластва. Дивлячись на «свіжу журналістську поросль» та читаючи їх опуси, розумієш, що хтось не один рік тягнув Україну не в той бік. Навчання на базарах в заочному вигляді начинає перемагати все: здоровий глузд, страх бути покараним за злочини, можливість бути посміховиськом та невігласом, а на останок і латентним сепаратистом.
Історики, нині вже ЦДПУ, вже не мають за душею нічого українського, на жаль. А тому вживання та засвоєння їх «науки» дуже шкідливе для українських шлунків, голів та інших органів засвоєння.
Отак і дожилися до розуміння «міста святої Єлисавети», тої що не існувало в природі та історії в при піднесеному жлобам вигляді. А тепер ще і з цим треба боротися та перемагати, бо виросло ціле жлобське покоління на псевдо історії з «журналізмом» та схибленим світосприйняттям навколишнього середовища. І голова їм, здається потрібна, бо вони нею їдять