УКРАЇНЦІ. МІФИ ТА РЕАЛЬНІСТЬ

 

Ці фрази настільки увійшли в наше життя, що мало хто вже замислюється, а що ж таке насправді бути українцем, хто такі українці, які риси притаманні українцям, як українців сприймають самі українці та інші народи. В цій статті мені і хотілося торкнутися всіх цих питань, тому що принаймні двадцять п’ять років застою розвитку нашої країни самі за себе говорять, що щось не те і не так в нашому суспільстві відбувається і це «не те» і «не так» міцно тримає нас в лещатах бідності, невігластва, розбрату, а подекуди і банального ідіотизму, який ми спостерігаємо повсякчас в різних сферах життя нашої країни. На сам перед мені хотілося б зазначити, що все написане в цій статті, є власною думкою автора, яку він нікому не нав’язує, і ця думка склалася у нього завдяки його власному життєвому досвіду та досвіду людей, яких автор вважає справжніми спеціалістами, і думки яких поважає.

Отже, почнемо.

Якщо звичайного жителя України розбудити о третій годині ночі чи запитати в будь-який інший час про нього та його походження, то принаймні 70% людей скажуть абсолютно чітко та з відчуттям власної правоти що:

1.Він українець;
2.Він козацького роду;
3.Він роботяща людина;
4.Його мова дуже мелодійна та гарна;
5.Його народ дуже музично обдарований;
6.Українські жінки найкращі у світі;
7.Доля українців жити у братському колі європейських народів, поділяючи разом з ними європейські цінності.

Можливо так воно і є, але пропоную проаналізувати ці аспекти та перевірити, чи так це насправді.

Ну по-перше, треба розібратися, що означає слово українець. Якщо не брати до уваги ющенківську маячню про міфічних укрів, то українець – це житель України. Тоді що означає слово Україна? Згідно з офіційного тлумачення, слово Україна означає центр країни. Префікс «у» саме і вказує на центральність, а не на окраїну, як нам постійно нав’язують фіно-угорські сусіди. Тоді виникає друге питання. Центр якої країни? Напевно тієї країни, яку очолювали князі, які зображені на одно та двогривневій купюрах, тобто Володимир та Ярослав, тієї країни, яку постійно намагалися відродити козаки, зокрема Виговський. Ця країна називалася Русь. Це означає, що Україна – центральна частина Русі. Столицею Русі завжди був Київ, а територія держави яку очолював Київ була і є набагато більшою ніж та, що є зараз. То чи мають право українці право претендувати на назву русичі чи русини? Напевно, що так. Чи може так бути, що українці насправді самі несправжні русичі? Не бачу і в цьому ніякого криміналу. Справа у тому, що назва нашої країни це питання не історичне, а скоріше політичне. Якщо ми повернемо Україні її справжню назву Велика Русь, то це автоматично означає війну з північно-східними фіно-уграми, які в цілях самоідентифікації і утримання різних племен в одному цілому соціумі банально вкрали історію в іншого народу і претендують на руське походження. Результатом цієї війни буде повне знищення однієї з країн. Для того щоб перемогти в цій війні справжнім русичам, тобто українцям, нам потрібна повна консолідація суспільства. Чи згідні на це незаможні верстви населення?Напевно що так. Чи згодні на це заможні верстви населення? Напевно що ні. Так було завжди. Багатії Великої Русі, а тепер України, завжди віддавали перевагу барижництву, а не любові до Батьківщини. А зараз, коли більшість заможних ще й і неукраїнського походження, ситуація майже безнадійна. У фіно-угрів же ж багатії завжди були не проти підтримати голодранців у війні з Руссю, як і зараз, тому результати ми всі добре знаємо. І ці результати невтішні. Справжні русичі називають себе українцями, Велика Русь стала Україною, територія набагато менша етнічних кордонів, історія продана за спокійне життя бариг. То чи українець він чи великий русич кожен має вирішувати сам. Це питання полягає в тому, чи здатен він відстояти своє минуле, сучасне та майбутнє. Якщо назву українець нам кацапи ще якось прощають, то назву русич ніколи не простять. Це для них означає просто крах країни і деморалізація суспільства, що призведе до самоідентифікації регіонів країни й зникнення її назавжди.

По-друге, потрібно розібратися чи козацького ми роду. В гімні України чітко написано, що ми козацького роду. Як на мене, то це питання, з якого часу ми ведемо свій родовід. Якщо ми його ведемо з княжої доби, то апріорі ми не козацького роду. Тоді козаків просто не було. Якщо ж ми ведемо родовід від козацької доби, на догоду іншим народам, то і тут не все так просто. В часи козацтва на території України жили не тільки козаки, але й інші верстви населення. Були міщани, селяни, нарешті духівництво. Думаю, вони також є пращурами українського народу. Тому, я думаю, ми не тільки козацького роду, але і багатьох інших родів, які жили на території сучасної України. Самі ж козаки напевно вважали себе нащадками русичів, таких як Святослав, тому і намагалися копіювати їх зовнішній вигляд. Чи актуальна фраза «ми козацького роду»? Я маю сумнів, а ви?

По-третє, багато українців вірять в те, що ми дуже працьовитий народ. Чому? А тому що ми батрачимо в рідній країні за мізерну платню, тому що наші чоловіки в Європі гнуть спину за півціни, тому що в тій же Європі наші жінки миють дупи старцям і т.д. Маразм полягає в тому, що зомбо-канали ТБ нав’язують на те, що ми маємо пишатися тим що ми дурні батраки, і що безвіз це те,про що мріяв хохол усе життя, я патріотично сидіти в окопі і їсти їжу, яку привіз йому такий же голодупий як і він волонтер, це найкраща чеснота справжнього українця. На щастя чи на горе це не так. Зі свого досвіду скажу, кількість ледарів серед українців ніяк не менша, ніж серед інших народів. Тотальна міграція населення в Європу в пошуках кращої долі, це лише черговий лохотрон влади, який вона звеличує, бо нічого крім цього вона не дала людям. Насправді ж українцям не має чого запропонувати тим же європейцям, за що ми можемо отримувати гідну платню, тому майже всі українці повертаються назад після сезонних робіт і проїдають ті копійки, що на батрачили в Європі. До речі, справжня робота зараз, це заробляння мізками. Те що дуже мало українців заробляють головою, показує ще й дуже низький інтелектуальних рівнів суспільства. А взагалі, вийдіть на вулицю і подивіться на кількість людей, які тиняються без діла, на кількість шприців на вулиці, на кількість бухариків на вулиці. Це і буде відповіддю на «працьовитість» українського народу. Все приблизно так, як в тій же Португалії чи Іспанії.

По-четверте, наша мова дуже гарна. Гарна? Звичайно гарна, навіть для тих, хто розмовляє кацапською. Така ж гарна як для німця німецька, яка на нас немов гуркіт, як для англійця англійська, граматика яка для нас заплутана. Пам’ятаю розмову с водієм угорцем, який приїздив на «Гідросилу» за насосами. В дружній ромові він мені повідомив, що не має більш бридкої мови ніж українська. На що я йому відповів, що угорська мова мені нагадує безглузду балаканину. От така от «дружня розмова» була у мене в 90-х роках на філологічні теми. То чи варто вважати українську мову дуже гарною та солов’їною? Для нас,так. А для іноземців навряд. Та і не це головне. Головне, щоб ми її любили, поважали і нарешті почали нею розмовляти. Це моя думка. А ваша яка?

По-п’яте, український народ дуже музично обдарований. Для того, щоб відповісти на це запитання, думаю. потрібно створити щось на зразок порівняльної таблиці з іншими народами. при чому в різних стилях музики. Пропоную наступні напрямки: класична, музика, джаз, рок, поп, народна музика. Також пропоную кілька народів, з якими порівняємо українців: американці, бразильці, англійці, французи, німці, італійці, грузини. Назвемо досягнення цих народів в різних жанрах музики в порівняні з українськими.

Класична музика:
Американці: Гершвін
Бразильці:Нічого
Англійці:Нічого
Французи: Безе, Берліоз, Оффенбах, Дебюссі
Німці: Бах, Бетховен, а якщо додати австрійців, то просто всіх вставляють на повну – Гайдн, Вагнер, Ліст, Моцарт
Італійці: Россіні, Пуччіні, Верді, Белліні, Сольери, Вівальді
Грузини: Нічого
Українці: Лисенко, Сокальський, Калачівський
Джаз
Американці: вони його створили
Бразильці: вони створили бразильський джаз
Англійці: Нічого
Французи: Нічого
Італійці: Нічого
Грузини: Ніно Катамадзе
Українці: Коган
Рок
Американці: Преслі та тисячі інших
Бразильці: Нічого
Англійці: Бітлз і тисячі інших
Німці: Скорпионз, Рамштайн і десятки інших
Французи: Нічого
Італійці: Нічого
Грузини: Нічого
Українці: КОМА, Океан Ельзи, О.Торвальд, СКАЙ тощо
Поп
Американці: Мадонна, Джексон і тисячі інших
Бразильці: Ламбада
Англійці: Депеш Мод, Дюран Дюран й тисячі інших
Німці: Крафтверк, Енігма, Сандра, Модерн токинг і десятки інших
Французи: Деліда і десятки інших
Італійці: Створили стиль італо-диско
Грузини:Нічого
Українці: Плоди «Території А», Івасюк, Зінкевич

Народна музика. Що стосується народної музики, то аналізувати її навряд чи необхідно. Для кожного народу своя музика ідеальна. Але оскільки співають грузини не співає напевно ніхто.

Дивлячись на все написане мною вище, особисто я сумніваюсь в надто великих успіхах українців в музичній сфері. Все що ми маємо на даний момент в музиці – це скиглія чого Вакарчука, який навіть в Україні не всім цікавий, етнопомішаний Скрипку та «дику» Руслану. Всіх інших у світі взагалі не знають. Ті це ще півбіди. Друга частина нашого буття це єврейська скацапленність нашої музики в особах Ліберман(Кароль), Могилевська, Потапів, Манатків, Козловський, Полякові, Білик і, як результат, уже хохлоподібних Вінників. От така от музика.

По-шосте, українські жінки-найкращі у світі. Тим хто таке каже мені б хотілося поставити запитання, а ви у Скандинавії були? Ви шведок, норвежок, данок чи хоч би фінок бачили? А в курсі, що у кожного народу свої критерії жіночої краси? Наприклад,португальцям дуже подобаються широкоокі смагляві дівчата, німцям скуласті блондинки. Чому ж ми не помічаємо черги іноземців, які хочуть одружитися з нашими жінками, а ті що одружуються, то одружуються тому, що наші жінки згідні на більшу поступливість? Чому наші жінки миють дупи в Європі або працюють в рабських умовах?А все це через те що, нашій владі легше наших жінок нагодувати міфами типу Роксолани, ніж дати нормальні умови життя. Їдьте українки на схід і на захід з впевненістю, що будете Роксоланами, а якщо опинитеся в борделі, чи будете працювати у хоспісі, то вже ваші проблеми.

По-сьоме, доля українців жити у братському колі європейських народів, поділяючи разом з ними європейські цінності. Тут я вам відкрию невеличку таємницю. Не має ніякого братства серед європейських народів. Всі лише терплять своїх сусідів. Португальці терпіти не можуть кастільянців та каталонців. Французи терпіти не можуть англійців і німців, а ті навзаєм. Французи та голландці вважають бельгійців придуркуватими, оскільки ми сусідів молдаван, а румуни угорців. Шведи недолюблюють німців, литовці вважають латишів ледарями. Греки ненавидять турків і вважають македонців самозванцями. Хорвати не терплять сербів. Албанці в цьому з ними конкурують. А ще немає ніяких європейських цінностей. Наприклад, коли ми уявляємо Німеччину, то бачимо рівні автобани, охайних німців, заможне життя. Ну можливо у центрі Берліну і так, але поїдьте на окраїну. Ви та побачите центр Кропивницького і не більше. Той же типовий англієць це не аристократ у шляпі, а п’яне бидло на стадіоні. Майже в центрі Стокгольма майже легально впарюють наркоту. У Копенгагені є цілі поселення маргіналів, і їх не мало. Португальці та іспанці це тотально неохайні та брехливі люди. Безладу на дорогах у них не менше ніж у нас. Тоді питання, чому нам впарюють «величну Європу»? А тому що хохол має відчувати свою меншовартість. Так його легше обкрадати. Нехай живе мрією, що він кудись поїде і його там чекають, за умови, що він буде тихий, покірний та толерантний.

Якщо б Ярославу Мудрому хтось сказав про величну Європу, то однією палею чи зашморгом справа не закінчилася. От тому у нас і забрали історію фіно-угорські зайди та їх поплічники.