Фортеця чи не фортеця в Кропивницькому, але вали це точно. Фортецю-близнючку нашої , яка носила ім’я святої Анни під Новочеркаськом, як «предмет слави російської зброї» зрили і зрівняли самі росіяни… і посадили там городи. Картоплю – її їсти можна, а от мріями про міфічних туристів у закутку Європи ніхто себе ще не прогодував. Так з своєю фортецею вчинили самі росіяни, а от нам в Україні, як кажуть самі росіяни – «нє ймьотся» виставитися на туристичний показ. Одні дуже ретельно вивчають залишки уцілілих документів тої доби, другі розповідають нещодавно новоутворений міф про святу Єлизавету, треті навіюють маячню про туристичну мекку в центрі України. Так і живемо в мріях, фантазіях і мареннях. А вийдеш на вулицю, точніше до тих валів, а там смітник – шприци, пластикові пляшки, поліетиленові пакети, тріски, друски і «некоровячі бомби». А от якщо прижмурити очі, а потім зовсім закрити, то ввижаються дами і гусари, туристи і бакси, і світить сонечко над тією ідилією. А от на Росії все не так, бо на місці фортеці сестри-близнючки садять картоплю і вирощують огірки на засолку і закуску. Практично, реально, і ніяких дивацьких вивертів.
Нам вже років з тридцять, а до того зовсім чомусь мовчали, втовкмачують, що наша «фортеця» пам’ятка не то історії, не то культури. Не зрозуміло хто, що і коли почав охороняти щось на правобережних пагорбах у нашому місті? Чи є якась постанова уряду незалежної України стосовно цього? Багато хто її почав шукати. Кивають нібито у бік міністерства культури. Пагорби в бур’янах називати пам’яткою культури якось дивно. Багатьом у місті здається, що вся метушня з пам’яткою та дослідженнями «надр фортеці» розпочата, щоб завадити будівництву кафедрального собору ПЦУ. Шукають криниці, підземні ходи та лабіринти, і навіть …водогін. Мабуть ще з помпою на електричному приводі… і це в ХVIII столітті!
От днями вже з’явився в ЗМІ і «голландський слід». Одна збуджена мріями панночка, описуючи смітники на історичних пагорбах, пише і захоплено пропонує: «Фортеця має статус історичної пам’ятки. Це означає, що руйнувати і перебудовувати її не можна, а треба берегти та ще й по можливості туристам показувати. Як це роблять, приміром у форті Буртанж (іноді пишуть Буртанге) поблизу міста Гронінгена (Нідерланди). Фортеця старша за нашу років на 200, а на вигляд – як новенька! Хоча була в занепаді, але в середині минулого століття уряд реставрував форт і тепер там чотири музеї під відкритим небом, проживають кількасот людей (головним чином працівники цих музеїв), а також постійно проходять фести реконструкторів та косплеєрів. Відповідно туристи звідти не вибувають.»
Дике порівняння цивілізованої Голландії і напівдикої, ледве і не до кінця звільненої з ординського полону України. Що перебудовувати і руйнувати залишилося за тими забур’яненими пагорбами? Там вже давно історично і послідовно, ніби символічно, утворився цвинтар імперії – її жертв та її захисників, та котиків і собачок за сумісництвом. До речі, наявність цвинтарів знову дуже символічна, бо відображає падіння вже двох імперій – російської та її радянської модифікації. І що тепер за пропозицією автора такого проекту знову перезахоронювати останки воїнів в іншому місці? А де взяти кошти для реалізації цієї маячні? Поцупити з фонду боротьби з коронавірусом?
А ще є цікавий для порівняння історичний аспект того згаданого форту та наших лише валів. Форт був побудований в 1593 році за наказом Вільгельма I Оранського . У цей період голландці боролися проти іспанського панування над їх територіями, а в державі велася визвольна війна, більш відома, як Вісімдесятилітня війна . Первинною метою побудови був контроль над єдиною дорогою між німецькими графствами і містом Гронінген , а також створення перешкоди пересуванню і маневрування іспанських колоніальних військ на місцевості . Не важко здогадатися про що там розповідають голландські гіди туристам з Європи та Америки. А у нас з значенням і побудовою колишньої фортеці все навпаки, вона просто колоніальна!
Варто звернути увагу і те, що у нас має місце і не замок, і не якась велична фортеця, як в Луцьку, Дубно, Мукачевому чи Хотині. Стосовно фортець то вони були неприступними, і такими, що бувало переходили з рук в руки. Росіяни з фортецями, які вони брали не церемонилися, а просто нищили. Що сталося з фортецями в Азові, Ізмаїлі чи Очакові? А де фортеця Хаджибей, яка брала початок від фортеці Коцюбеїв збудованої більше шестисот років тому?
То ж читаючи і аналізуючи публікації у ЗМІ стосовно історії краю, фортеці та нібито святої іудейки Єлішеви, кидається і вічі те, що агенти впливу та агент ФСБ в темну не нудьгують, і не сидять склавши руки. В їх арсеналі димова завіса з туману і дурману, фейки, відверта брехня, тиск і навіть залякування. І тому «фортечна справа» та інші з цього діапазону залишаються не закритими.
І ніхто чомусь не розплющує очі, щоб побачити навколо разючу дійсність – смітники та гармидер у охоронному просторі «фортеці». Крім розмов про цю проблему лише малоефективні і не дуже дієві громадські акції. А взагалі в Кропивницькому на часі не лише займатися вивозом щойно зпродукованого по домівках сміття, а глобально звільняти не лише «вали», а все місто і околиці від сміття та стихійних звалищ. Не дивно, що за таких інтер’єрних обставин засмічуються навіть свідомість і голови байками та фейками від «романтиків руського міра».
Анатолій Авдєєв
Допомога антимосковському українському сайту в кібервійні з Росією –
реквізити: карта “ПриватБанк” № 4149 4993 4979 0855