Він не справжній, чесно! Він прийшов до нас з Москви 1937-го, прямо з-під ялинки на Червоній (Кровавій) площі. Взув валянки, одяг кожуха, випив 150 для хоробрості на виході, ще півлітри по дорозі і приїхав в акурат таким яким його для нас запланували. Він приїхав навчити розказувати віршики на табуретці, водити хороводи навколо ялинки. Привів із собою “внучку-красавіцу” вельми цікавої наружності і обов’язково в кокошнику.
Він приїхав не для того щоби подарувати мандаринку, цукерку. Не щоби поспівати “у лісі лісі темному”. Він прийшов замінити Миколая і вкрасти Різдво – затоптати його валянком, засміяти, заглушити своїм “С Ноооооовиииииим гооооодом”. Поставити на Різдво віршик з олів*є і табуреткою. І йому майже вдалося…
Запам’ятайте, Діда Мороза не існує!
Він не справжній!
До нас приходить СВЯТИЙ! В нього багато імен – Святий Миколай, Санта Клаус, Пер Ноель, Сінтер Клаас, Міклаш і ще безліч інших. Раз на рік він спускається з неба щоби провідати дітей – чемних і не дуже, слухняних і ні, маленьких і зовсім дорослих.
В нього немає табуретки, він не п’є 150 перед виходом, йому не важливо чи знаєте ви віршик чи ні. І він нікого не заміняє, не перекрикує, не затіняє – він дарує. Віру. В ДИВО.
Діда Мороза не існує!
Для нас, принаймі!
А в Миколая – свято віримо!
Мирослава Мартинюк