Сьогодні я це зрозуміла – дякуючи моїм рускаязичним “друзям”- для них мій м’який толерантний сьогоднішній пост був “надто жорстким, навіть жорстоким”…
Багато років підряд я вважала позицію пані Ірини Фаріон хибною, надто категоричною- вона завжди була проти двомовності в Україні. Я ж виправдовувала це наше гнилувате положення толерантності до чужої ворожої нам мови історією, умовами і т. п.
Насправді ж “двуязичіє” в Україні завжди було неприкритою провокацією, насильним насадженням чужої нам культури, менталітету, свідомим нищенням України зсередини. Понад 600 років народ України відстоював свою Ідентичність, мову, унікальну культуру, звичаї, глибоко європейські цінності свободи, демократії, поваги до Людини. І ми Вистояли. Не згинули як Ори, не втратили ні ім’я своє, ні мову, ні звичаї, ні менталітет. На відміну від тисяч інших народів- включно білорусів.
Чи не тому я зустріла такий шквал несприйняття мого дуже делікатного посту зі сторони проповідників “какая разніца”, “ми тоже патріоти”, ” ми так прівиклі” і т.п.
Дякую, пані та панове критики! Ви мене переконали!!
МОВА МАЄ ЗНАЧЕННЯ! МОВА – ЦЕ ВОДОРОЗДІЛ між цивілізацією і рускім міром!
Нас тепер, панове і пані рускаязичниє, розділяє не лише Мова- ціла Ментальна Прірва!
Не хочете чути мою українську мову? Переходите на англійську чи французську?
Без проблем. До ваших послуг- сотні англомовних соціальних працівників. Удачі!
А я допомагаю Українцям- не провідникам рускава міра.
Я підтримую Україну.
Canada stands with Ukraine!
Olga Stavroullakis. Торонто