Одні кажуть: правильно, що громадян Росії не пускатимуть у Європу! Хай Путіна скидають!!! Інші навпаки кажуть: це дурниця! Хай їдуть за кордон, вони ж як раз проти Путіна! Одні кажуть: все, досить. Російська – мова окупанта. Вчіть українську і крапка. Інші їм суперечать: мова тут до чого? На фронті українські російськомовні патріоти б‘ють російських нацистів. Це не їхня мова!!!
Ми маємо замилений погляд.
Щоб зрозуміти націю треба дивитися на її співців. Шевченко тому і висів вишитий на полотні у моєї прабабусі, як і в кожній українській хаті. Вірші його часто трагічні і жорстокі. Але це – ненависть лише до колонізаторів, ненависть пригноблених через несвободу.
У Росіян немає жодного великого поета, який би готовий був відмовитися від цієї імперськості, від бажання пригнобити українців.
Великий поет, лауреат Нобелівської премії Бродський називав себе Йосипом з Брод, містечка на Львівщині. Він вийшов на мітинг, щоб підтримати польську Солідарність, засуджував у віршах ввід радянських військ у Чехо-Словаччину і вторгнення в Афганістан.
Але він був переконаним, що там, де є російська мова має зберігатися імперія !!!
Відомий вірш “На незалежність України” Бродський написав у 1991 році відразу після референдуму. Він читав його два рази зі сцени і заборонив друкувати. Друг Бродського литовець Томас Венцлова розповідав мені, що це він переконав поета забути про цей вірш. Але ж він був написаний!
“С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса.
І це справжні думки Бродського!!! У цьому вірші все!!! Тут і любов до імперії, і ненависть до Шевченка, як до антиімперця.
А ось відомі рядки Булгакова з повісті про Київ “Дні Турбіних”:
“Я б вашего гетмана за устройство этой миленькой Украины повесил бы первым!.. Кто терроризировал русское население этим гнусным языком, которого и на свете не существует? Гетман. … Сволочь он, — с ненавистью продолжал Турбин. — Ведь он же сам не говорит на этом проклятом языке! А?”
Ненависть до української мови у кожному слові. Про Скоропадського, що цікаво Булгагов пише те саме, що говорили антиукраїнці про Порошенка: а сам же не розмовляє вдома українською!!! У їхній свідомості зрусифікована людина не може бажати українізуватися. А це не так! Мільйони українців зараз віддають дітей в українські школи і самі вчать мову.
І Бродський і Булгаков ненавиділи радянську владу. Один був в еміграції, інший переїхав з Києва у столицю своєї імперії – Москву. Але обидва вони прихильники імперії, які не сприймали українства.
Яка різниця, чи були вони за кордоном, чи ні? Жодної!!! Бродський в Пітері і Бродський у Венеції думав про Україну однаково.
Тому нашим завданням для виживання є повна українізація, повна відмова від вживання російської мови, і шкільного вивчення російської літератури. Українська – це і є наша прикордонна стіна, яка береже нас від руського міра. Ми намагалися діяти інакше. По братськи. Але “Інакше” – не спрацювало і призвело до війни. На жаль.
Ще одне наше завдання – створення широкого об‘єднання союзників для перемоги над Росією, як нацистським агресором. І тому заборона туристичних віз для росіян низкою країн – правильне рішення. Жодні “хороші руські” Путіна не переможуть і Україну не захистять. На жаль. Перемогти його може лише українська армія з підтримкою країн НАТО.
А вже потім можна допомогти «хорошим росіянам» будувати демократичну Росію. А іншим народам , які досі росіянами колонізовані – свої національні держави.
Микола Княжицький, український журналіст, народний депутат України