Учора я запропонував здійснити демонтаж погруддя поета Пушкіна перед 7-поверховим корпусом педуніверситету імені В.Винниченка й отримав з півтори сотні коментарів кропивничан з цього приводу. Якщо узагальнити, то всі вони зводяться до трьох позицій:
А) демонтувати Пушкіна і поставити пам’ятник Байрону (на знак подяки Британії за підтримку України у війні проти росії – моя пропозиція);
Б) демонтувати Пушкіна і встановити пам’ятник одному з українських діячів (Є.Чикаленкові, Є.Маланюку або героям-випускникам ЦДПУ);
В) демонтувати Пушкіна і нічого там не встановлювати.
Усі ці позиції об’ єднує одне: пам’ятник російському поетові Пушкіну ТРЕБА ДЕМОНТУВАТИ!
Чим же “завинив” той Пушкін українцям? Я можу навести 5 причин, чому Пушкін має піти з Кропивницького і з України:
1. Російська література прославляла й досі прославляє російський шовінізм та колоніалізм! Одним із найбільших трубадурів імперії був поет Пушкін! Інформаційна кампанія “руzzкого міра”, що була частиною підготовки до вторгнення в Україну, проводилася під прикриттям вивчення і популяризації російської культури! Саме Пушкіна взяли на щит в сучасній росії: “Пушкін наше всьо”! Він не просто поет країни агресора, а символ “руzzкого міра”!
2. На росії навіть запровадили спеціальну нагороду – медаль Пушкіна, якою відзначають активних апологетів “руzzкого міра” в сусідніх країнах. Так свого часу (у 2013 році) нею були нагороджені відомі українофоби, автори сумнозвісного “Закону про мову” С.Ківалов і В.Колєсніченко за “большой вклад в сохранение и популяризацию русского языка и культуры за рубежом”. Згодом цей закон назвали “Валуєвським циркуляром нашого часу”!
3. Творчість поета Пушкіна наскрізь просякнута шовінізмом. Він оспівував сатрапа Петра І за його імперські амбіції та колонізаторську політику щодо сусідніх народів, а нашу найбільшу геополітичну катастрофу – поразку військ гетьмана Мазепи і шведського короля Карла ХІІ у 1709 р. – вкрив ганьбою у поемі “Полтава”, складаючи оди “во славу русского оружія”!
Також він висловлювався за придушення польського національного руху за що його знеаажав Адам Міцкевич, видатний польський поет. А вірші “Клеветникам россии”, “Бородинская годовщина” тощо сьогодні декламують прихильники путіна і так званої “спецоперации на Украине” (зокрема, актор Безруков та ін.). Ось деякі рядки з цих поезій:
“Сбылось – и в день Бородина
Вновь наши вторглись знамена
В проломы падшей вновь Варшавы;
И Польша, как бегущий полк,
Во прах бросает стяг кровавый –
И бунт раздавленный умолк”.
Про це є низка статей українських досліників, зокрема у професора Ю.Ковбасенка (див. журнал “Всесвіт” число 9-10 за 2016 рік та ін).
4. Пушкін зрадив декабристів, справжніх борців із самодержавством! Спочатку писав про свободу і “дум високоє стрємлєньє”, а потім – хвалу їхньому кату Миколі І, його колонізаторській політиці та деспотизму. Саме тому Пушкіна заслали не до Сибіру, а в Одесу! Про таке “заслання” можна було тільки мріяти! Нашого Шевченка той же цар пізніше відправив на 10 років у степи Казахстану! Чому ж свого Пушкіна туди не заслали? Бо він був вигідний імперії!
5. Усі численні «росзарубіжцентри» та культурні фонди росії (як відомо, це філії 5-відділення ФСБ, через які здійснюється підривний вплив РФ на увесь світ, т. зв. «мягкая сіла») носять ім’я Пушкіна.
Ця тема значно ширша і не обмежується лише цими п’ятьма пунктами! Прошу колег-філологів долучати свої думки і коментарі з цього приводу! А ректору Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Соболю Євгенові Юрійовичу раджу розглянути це питання на вченій раді університету і прийняти правильне рішення!
З повагою, випускник і багаторічний викладач-філолог ЦДПУ ім.В.Винниченка
Олександр Ратушняк