FacebookTwitterРесурсКоли наші смартфони перевантажуються великою кількістю інформації, то надходить команда “видалити сміття”.А хто буде очищати від сміття наш сьогоднішній начебто єдиноновинний телепростір? Раніше він насичувався експертами різного напрямку, які дохідливо розтлумачували, що й до чого. Тепер кількість фахівців зменшилася до мінімуму, а непосильну ношу “всезнайок” взяли на себе телеведучі. І – почалося! Ну, до прикладу, – то скільки ж тих людей мешкає на росії? Ось повний перелік цифр з телевізора: 120, 130, 140, а дехто навіть замахнувся на 150 мільйонів душ. Або – “Яворівський полігон, що розташований”, далі пішло різночитання – 15, 20, 30 км від Польщі (лише хтось один розважливо спромігся на “недалеко”). А от дипломат В. Чалий суттєво уточнив, що цей полігон перебуває у статусі міжнародного. Раз так, то тоді факт набуває іншого змісту – кацапи бомбили не лише Україну…Я ще якось можу зрозуміти, коли наші офіційні особи називають пуйла “президентом рф” (хоча той же Байден просто Путіним), але для чого це робити журналістам? Пуйло воно і в бункері пуйло.Тепер про так званих радників. Коли я слухаю коментар радника президента США з питань національної безпеки, то це – солідно, авторитетно, фахово. А коли я чую щось від цілого радника аж голови ОП, – то це “ігра в “зарніцу”. Бо ця його посада, як і йому подібних радників, то для внутрішнього користування. Є якісь там радники, хай комусь щось радять, а не вистрибують в ефіри яко з табакерок.Це не просто добре, а дуже добре, що теперішній український політикум нарешті спромігся зробити висновки з помилок УНР і не перелаявся, а, зціпивши зуби, об’єднався навколо верховного головнокомандувача. У лиху годину інакше бути не може. І те, що Зеленський спромігся на такий вчинок, заслуговує на повагу. Я про те, що його довоєнних відосиків “про такоє” більше нема. А є жорсткі відеозвернення президента воюючої держави до парламентів світу, уже історичні. Це дуже важливо, бо такі послання безрезультатно не проходять, вони зміцнюють антипутінську коаліцію.
Стосовно ж “єдиних новин”, то це не стільки політичне рішення, скільки політтехнологічне на тему, як саме має діяти ТБ під час війни. І як показує практика, у такому вигляді воно довго не проіснує, бо психоемоційний ресурс вичерпується.Нам потрібні офіційні новини від усіх владних структур (до речі, а де президентський прес-секретар?), надто ж оборонних відомств. В інформаційний простір мають увійти їхні прес-офіцери, які чітко відрапортують, що, де, коли і як.А всі канали хай працюють у своєму звичному режимі з поправкою на воєнний стан. І бажано без будь-якої уваги на “ту сторону” з її житієм в усіх його проявах – від демографії до курсу їхнього рубля. У мене інший інтерес. От що таке “Голос Америки” ясно, як божий день. Це розповіді про нашу діаспору, про її акції на підтримку материкової України, зрештою, про підтримку України самими США.А що таке “Українська служба “БІ-БІ-СІ”? За великим рахунком це розповіді про те, як бідна Європа вже не витримує потоку українських біженців; про те, що чим довше ми будемо стріляти, тим більше буде руйнацій; й усе таке безпросвітно туманне. На яку аудиторію усе це розраховано? І нащо воно нам треба?Я свого часу кілька разів передивився безкінечний старий серіал “Суто англійські вбивства”. (В одному з сюжетів якого йдеться про тероборону. І це було ще тоді, коли ми й терміну такого не знали). Здавалось би все знаю про характер англійців, але все одно, я чогось не розумію. З одного боку – син їхньої парламентарки записується добровольцем в Україну, з іншого вони мають намір запровадити кримінальну відповідальність для легіонерів, хоча ще вчора стоячи аплодували Зеленському… Читаю, слухаю, дивлюся на все оце і інколи так і хочеться грюкнути кулаком по столу і крикнути: “Сери, а де наші відсотки від золота гетьмана Полуботка”?…Не знаю, що він нам скаже і що вирішить (це я про наступний візит Байдена до Європи), але дуже хотілося б, щоб хтось із його радників нагадав йому, де саме під час Другої світової зародилися сучасні військово-повітряні сили США. Чи вони вже забули?