В Києві відмінили міську електричку в Жуляни. По області не циркулюють районні електрички. Автобуси та маршрутки практично не ходять. До столиці добратися неможливо. Влада зустрічає Порошенка.

В новітній українській історії були два аеропорти, що диктували та диктують контури суспільних перетворень. Спочатку був Донецький аеропорт, що став символом відродження української нації та продемонстрував єднання суспільства перед зовнішнім ворогом.
Тепер — Жуляни, які відновлюють роз’єднання цього суспільства. Справа не в Порошенко і не в спробі його арешту. Справа у владі та частині громадян, які підтримують Зеленського.
Ми стали заручниками персональної люті до однієї людини. І ця лють будує державу, де не панує право та інститути. Де воля однієї людини означає спосіб дії для всіх: від дівчинки в аеропорту з її “а докажіть, що Ви — Порошенко, інакше пашпорт не віддам” до судді Печерського суду та прокурорів від ДБР (до речі, структура, створена Порошенком за допомогою західних партнерів).
Власне, мова про право та Печерський суд. Добре, вас бісить лише одне прізвище. І людину з цім прізвищем ви хочете арештувати. ОК. Так поговорить з юристами, визначте, яке звинувачення, які статті, що можна пред’явити, що має матеріальну та правову базу. А потім йдіть до того ж Печерського суду.
Але ні. Вони вірять своєму вождю. Вони створили секту та назвали її “Слуга народу”. Вони знищили судову та прокурорську системи, – хоча ці державні інститути і до того були не зовсім справедливі.
А потім відновили телефонне право. Навіть не в форматі режиму Януковича, куди скотилася Україна. А в координатах радянської каральної системи, де не місце опозиції, свободі слова, свободі волі та горезвісному праву.

Зеленському чхати на громадян. Він хоче нарід — безправний, покірний та безмовний. Він буде знищувати будь-які спроби громадянського спротиву, бо він вірить, що він — місія, що відтворює Радянський Союз. Він — совок, для котрого Україна — це “бендерівщина”, зрада “русскому духу” та “братській любові” до росіян та інших народів СРСР.
Він справді вважає, що арешт Порошенка зломить громадянське суспільство і дозволить нарешті приєднати Україну до ОРДЛО, провести вибори за російським сценарієм та ввести тут окупаційні адміністрації.
Проблема лише в опозиції. Як тільки вона потрапить за грати, “війну закінчать”. Капітуляцією, за яку проголосували 73% віруючих виборців.
Ще раз: проблема не в Порошенко. Проблема в Зеленському. У нього на кордонах 150-тисячне угрупування російських військ. Але жодних намірів розвернути тероборону в Харкові і Чернігові. Жодних зусиль по укріпленню Півдня та Сходу. І страшне небажання посилювати військові позиції.

Для нього на першому місці — арешт Порошенка. Більше нічим зайнятися, як звинуватити в державній зраді того, хто відновлював армію та створював міжнародну коаліцію з протидії російській агресії. Після Оману та Вагнергейту. Після здачі ворогові територій Донецької області та ліквідації державного замовлення на переозброєння.
Примітивна, дріб’язкова людина дорвалася до влади. Вона нічого не бачить крім себе. І не відчуває навіть значної частини тих, хто за нього проголосував. Трагедія 73% корисних ідіотів.
А ми невблаганно рухаємось до громадянської війни. Бо їм, цім відсоткам, не поясниш, що таке право та суд, що таке політика і для чого потрібні партії. Як продуктуються політичні рішення і до чого тут державна бюрократія.
Вони хочуть СРСР. Я навіть сумніваюсь, що УСРСР. ЇМ непотрібне це далеке, туманне та незрозуміле — Україна. І вони нікуди не дінуться. Суспільний конфлікт, що потребує радикального громадянського вирішення.
Автор: Всеволод Гордієнко
