Читаю-перечитую повідомлення ЗМІ і відмовляюся вірити…Думки переносять на Зимову Олімпіаду 1994 року у тихому норвезькому Лілленхаммері. Жіночі змагання у фігурному катанні на ковзанах. Вперше в історії Ігр Україна виступає окремою командою!!! Наше фігурне катання представляє юне тендітне дівча на прізвище Оксана Баюл. Ми не відриваємося від телеекранів – адже диктор урочисто оголошує представницю нашої незалежної держави… Як каталася Оксана – треба було бачити! І сльози дівчини на п’єдесталі. Від гордості за себе і країну, яку вона представляє! Чемпіонка плаче від радощів, над ареною вперше звучить гімн України, його слухає увесь світ! Небувале, незабутнє видовище!
Так сталося, що Оксана обрала місцем проживання США – там олімпійська чемпіонка мала більше можливостей використати своє обдарування – у нас у ті часи це було зробити непросто. Але дівчина не полишила українського громадянства, не забувала рідну землю.
І ось тепер гірка новина – Оксана відмовляється бути громадянкою України. Причина дуже проста – гордість і славу України, її представницю на міжнародній арені не запросили на свято 30-річчя незалежності країни, славу і гордість якій вона принесла маже 30 років тому. У президентському ОП вирішують – згідно з Конституцією подвійне громадянство в Україні заборонено. Стоп-кадр! Скільки чиновників найвищого ґатунку, членів уряду, депутатів -”слуг” невідомо якому народу з подвійним-потрійним громадянством товктимуться на святі у найгучніших гуртах великих і малих міст України, сидітимуть у президіях і ресторанах, тріпатимуть язиками на телеекранах.
Я особисто вважаю вчинок владних структур України ганьбою, приниженням дійсних громадян України. Не запросити першу українську олімпійську чемпіонку на національне свято могли лиш ті, хто носить звання коронованих ворогів України. Іншої думки я не знаю.
Юрій Матівос