Кабінет Міністрів минулого тижня затвердив так звану Стратегію-2030 на 343 сторінки, яка повинна визначити темпи і напрямки економічного розвитку України на найближче десятиліття. Докладний аналіз остаточного варіанту стратегії, представленої ще минулої осені, вимагає більше часу і залучення незалежних експертів. Однак заявлені в документі параметри зростання економіки і добробуту українців, мʼяко кажучи, викликають подив. Але для початку про хороше.

Чи добре зрости вдвічі за 10 років?

Нерідко можна почути критику щодо Стратегії-2030, що подвоєння ВВП за 10 років — це занадто низька планка, адже так ми не наздоженемо Польщу й інших успішних сусідів. Так, і близько не наздоженемо на короткому часовому відрізку. Та чи поганий темп?

Відкриємо статистику. Навіть у порівнянні з «дном» $84,4 млрд за 1999 р. Україна ще жодного разу не змогла подвоїти ВВП — ні на проміжку в 10 років, ні за більш тривалий час. Для коректного порівняння та урахування інфляції ми взяли показники в цінах 2010 р., що публікуються Світовим банком.

Але, може, це ми не вміємо напрацьовувати ВВП? Знову погортаємо історію… Насправді двократне зростання економіки за 10 років — це доля «тигрів», і то не всіх. Скажімо, у другій половині XX ст. Південна Корея так динамічно зростала десятиліттями, а Японія тільки одразу після Другої світової війни. У свою чергу, «тигроподібна» Польща, незважаючи на запаморочливий прогрес, один-єдиний раз майже досягла такого результату зовсім недавно — на відрізку нульових.

Отже, не радіти двократному зростанню до 2030 р., звичайно, можна, але тільки якщо ви настільки впевнений оптиміст, що вже бачите в Україні змужнілого тигра, який готовий відштовхнутися від бази 2020 р. і посперечатися в стрибучості з авторами найпомітніших економічних чудес.

Утім, а хто сказав, що двократне зростання дійсно буде?

Стратегія скорочення населення?

На цьому хороші новини про ключові цілі, поставлені урядом, закінчуються. Процитуємо стратегію:

«Цільові індикатори-2030:

– зростання реального ВВП не менш ніж удвічі;

– зростання ВВП на душу населення не менш ніж до $10 тис.».

Відразу відзначимо важливий момент: ВВП вираховується в гривнях, а ВВП на душу — в доларах, значить, в подальших розрахунках найважливішу роль буде відігравати валютний курс.

Точних оцінок поки що немає, але вже зрозуміло, що номінальний ВВП України за 2020 р. буде балансувати на рівні 4 трлн грн, або близько $150 млрд за середньозваженим курсом минулого року. Отже, уряд Дениса Шмигаля ставить завдання, щоб у 2030 р. валовий продукт України приблизно оцінювався в 8 трлн грн (звичайно, в цінах базового року, тобто з урахуванням інфляції; тоді в номінальному вираженні ВВП буде значно вищий).

Тепер трохи змоделюємо ситуацію. Якщо припустити, що курс долара до гривні зберігся б на рівні 2020 р., то наш ВВП через 10 років досяг би $300 млрд. У такому разі для забезпечення доходу в $10 тис. на душу населення в країні повинно залишитися 30 млн чоловік, майже на 12 млн менше, ніж зараз. Похмура перспектива.

Втім, курс долара навряд чи буде стояти на місці і, найімовірніше, протягом найближчого десятиліття відчутно підвищиться. Біда в тому, що в цій моделі, щоб «зберегти населення», американська валюта повинна падати в ціні. Інакше вимальовуються ще більш тривожні прогнози. Єдиний можливий варіант, щоб якось звести цифри, — припустити, що номінальний ВВП України зросте, скажімо, з 4 трлн до 16 трлн грн (при тому що реальний, тобто в базових цінах, буде 8 трлн грн, як і заявлено в стратегії), а долар підскочить до 40 грн. Тоді дійсно $400 млрд ВВП відповідатимуть $10 тис. на людину для 40-мільйонної країни. Але в цьому разі українцям доведеться приготуватися до розкручування інфляції в гривні. Та й купівельна спроможність тих же $10 тис. через 10 років буде не та…

Чудові 7%

І все-таки, на нашу думку, не варто городити нічим не підтверджені прогнози, боятися масового вимирання або суперміграції українців. Все простіше. Швидше за все, експерти «з 20 аналітичних центрів», що складали стратегію, просто не зістикували індикатори. Ми, до речі, знайшли тому непряме підтвердження. Так, на своїй сторінці в Facebook директор Центру економічного відновлення Кирило Криволап, який координував роботу над Стратегією-2030, написав, що закладені в документ темпи зростання ВВП удвічі, можливо, занижені і відображають політичну доцільність.

«Чому так? По-перше, було б інфантильно в умовах пандемії і світової коронакризи в країні, в якій в перспективі 30 років економіка не тільки не зростала, але й падала, закладати дуже амбітні цілі. Упевнений, якби в документі був позначений цільовий індикатор зростання реального ВВП країни в три і більше разів, це б також викликало критику — мовляв, “знову написали документ в жанрі фантастики, відірваний від життя”. Це не скасовує того, що всі стейкхолдери, учасники процесу, бізнесмени і чиновники повинні прагнути до надшвидкого зростання економіки країни і “виконання пʼятирічки за три роки”. Навіть подвоєння реального ВВП за 10 років означає 7%-не щорічне зростання економіки. Це вже досить суттєвий показник», — зазначив Криволап.

(Запамʼятаємо: красиві 7% на рік — до речі, саме стільки, скільки потрібно для визнання «економічного дива».)

А що випливає з наведеної цитати? Проста математика. При зростанні реального ВВП в «три і більше разів» дохід на українця може легко становити понад $10 тис. без «скорочення» населення.

Але в цьому разі ключове питання звучить так: що це за прогноз такий, при якому показник реального зростання ВВП за 10 років може варіюватися в рази, а в оптимістичному варіанті — видавати космічну динаміку?

Ми бачили вище, що навіть азіатські «тигри» не росли втричі за десятиліття (принаймні в доларі, з урахуванням інфляції).

Як же міг складатися прогноз для Стратегії-2030? І чому зупинилися саме на подвоєнні ВВП за 10 років? Може, тому, щоб рахувалося легко і красиво. Відсотки зростання накопичуються, тому скласти їх не можна, треба вираховувати кумулятивний ефект. А при заданому зростанні величини вдвічі на певному інтервалі легко вивести темп змін за правилом з «економіки для чайників»: хочемо знати, на скільки відсотків щорічно потрібно нарощувати ВВП, щоб отримати вдвічі більше через десятиліття, — ділимо 70 на 10 і виходить 7% на рік. Гарно? Сам експремʼєр Олексій Гончарук, який обіцяв 4%-не зростання щорічно, позаздрив би оптимізму нових аналітиків… Це один варіант.

Ось ще кілька припущень замість висновків. Або стратегію складали й будуть виконувати генії економічного прогнозування та управління державою… Або заявлені в ній індикатори відображають важку форму ірраціонального оптимізму. Занадто наукоподібно? Тоді простіше: перед нами просто розігрують політичний піар під прикриттям економіки.

Олексій Шевнін

Заступник головного редактора, редактор відділу “Економіка”