Режисери вистави “Нове пришестя Визволителя” явно переграють Кремль. У них в руках головна перевага наступаючої сторони — ініціатива. До того ж їх схильний підтримати колективний Захід
Дмитро Медведєв — експрезидент і експрем’єр Росії, нині заступник голови Радбезу РФ і голова партії “Єдина Росія”, на днях висловив побоювання, що злі сили можуть відключити Росію від глобального інтернету.
“Потенційно, якщо трапиться щось надзвичайне, якщо у когось зовсім знесе голову, таке може статися. Саме тому що ключі від цієї скринечки знаходяться за океаном”, — заявив Медведєв, нагадавши про погрози відключення Росії від системи міжнародних розрахунків SWIFT, які вже звучали. Втім, він тут же запевнив, що російський сегмент Всесвітньої мережі продовжить роботу в автономному режимі.
Дуже сумнівно, щоб Захід, який підтримав частину російських еліт, що прагнуть замінити колективного Путіна колективним Навальним, пішов зараз на відключення інтернету — найважливішого інструменту дестабілізації путінського режиму. Набагато ймовірніше, що такі плани є у Кремля. Але, якщо інтернет в Росії відключать, чим зможе відповісти Захід? Чим відповідатимуть протестуючі? І взагалі, як будуть розвиватися події?
Реінкарнація Єльцина
Про зовнішню схожість Навального з молодим Єльциним не сказав, мабуть, тільки ледачий. Їх близька спорідненість представляється в зв’язку з цим як мінімум можливою, що надає цій і без того вкрай мутній історії вже зовсім виразного присмаку внутрішньокланових розборок.
Звичайно, позбавлений імперських амбіцій “цар Борис”, готовий задовольнятися тільки особистим збагаченням, скромним, до речі, за масштабами путінської верхівки, був зручніший для Заходу, ніж його наступник енергійний Путін, який змінив його, втомленого. Навальний, що не має в своєму розпорядженні видимі ресурси, обіцяє бути такою ж зручним, у всякому разі, на перших порах. Інше питання, що за ним стоїть значна частина правлячого класу Росії, яка зображує сьогодні готовність піти на компроміс із Заходом в обмін на підтримку в ході захоплення влади. Все це вже бувало і раніше, після чого, прорвавшись до влади, таке угруповання змінювало поступливих фронтменів на менш поступливих, а потім — на зовсім непоступливих, по ситуації.
