Вчора, вже після закінчення робочого дня, сайт президента проінформував українців про “відсторонення”  судді Конституційного суду Олександра Тупицького від посади.

З юридичного боку цей крок чітко засвідчив відсутність правової компетенції у команди Зеленського. Не треба бути великим фахівцем у галузі права, щоб зрозуміти, що стаття, на котру посилаються юристи зеленого господаря Банкової (мовляв, президент може відстороняти усіх, кого призначає), не стосується суддів Конституційного суду.

Навіть у відповідній Главі Кримінального процесуального кодексу  виписана окрема процедура для відсторонення суддів. Що ж до суддів Конституційного суду, то їхню долю, зокрема й  відсторонення від посади, вирішують за Конституцією та окремим законом “Про Конституційний суд”. А в цих актах якраз не передбачено жодного тимчасового “відсторонення”, окрім як відсторонення назавжди з підстав набуття сили обвинувального вироку щодо  судді.

Ну і звісно, у вичерпному переліку повноважень президента у Конституції немає пункту про можливість першою особою держави відстороняти суддів Конституційного суду.

Отож, президент “заробив” собі статтю 376 Кримінального кодексу України – втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків. Звісно, кримінального провадження зараз реально не буде, як-не-як, Венедіктова на місці. Але це зараз, а далі хто зна.

Які висновки з саме цього нерозумного кроку?

Зеленського свідомо топлять його радники, причому топлять в дусі Януковича,  заганяючи в болото нелегітимності.

Такі нігілістичні з точки зору права та волюнтаристські кроки міг в теорії дозволити собі Янукович, маючи на 100% свій силовий апарат у вигляді міліції, СБУ і прокуратури, широкі зв’язки в кримінальному світі та сильну медіапідтримку. І все одно це завело його до Ростова.

Зеленський же отримає болісну для нього відповідь на такий портновський стиль поводження значно швидше.

Конституційний суд уже протиставив двом швидким реченням, з яких складався Указ про відсторонення Тупицького, свій церемоніал: призначив засідання, де збирається ґрунтовно та всебічно, театрально та урочисто показати, що Зеленський пішов проти букви Закону.

Якщо президентський указ таким чином демонстративно, з максимальною респектабельністю проігнорують, то горе президенту – він у такому чутливому питанні виявиться ні на що не здатним, некомпетентним, безсилим і жалюгідним.

Прорахувати сценарій жалюгідності Зеленському було неважко, але чомусь він не прорахував. Очевидно, що жодних задатків політика він генетично не має.

Насправді влада будь-якого президента ґрунтується не на рейтингу серед виборців – бо виборці значать щось лише один день на 5 років. Постійна влада президента – це повага до його особи серед бомонду, це, зрештою, страх перед його силою серед верхівки суспільства.

Вчорашній же поступок з атакою на Тупицького – це рішучий крок Зеленського з п’єдесталу найпотужнішої фігури в країні. Боятися і поважати перестануть. А ще пару таких вибриків – і навсправжки подумають, як прогнати з мінімальними видатками.