Вчора не стало Валерія Павленка. Веселий був чоловік, великий фантазер, дуже активний.І не без талантів – займався правозахисною діяльністю, грав на баяні, писав оповідання й повісті. Я не раз перечитував його книжки “Стежкою злочину” та “Жертви диявола”. Вони класні, хоч і потребують доведення до кондиції літредактором. Ще Павленко належав до людей, які знають усіх. А здоровий який був! Металеві кришки з банок знімав пальцями, без ключа. У минулому – борець. У 1990-х він їздив на мотоциклі (червоному) узимку в светрі. Років з десять тому Павленко побудувався на Пушкіна. Великий будинок, не перший в його житті. Здавалося, зносу не буде чоловікові. Тому прикро було бачити Валерія Йосиповича недужим. Так, останній рік він ледве ноги переставляв. Але не скаржився. Нехай же буде йому добре й на тім світі. (Фото на мітингу – Ігоря Демчука).
