Попри несподіване встановлення владою області карантину з приводу розповсюдженння коронавірусу, 9 березня у Кропивницькому активна громадськість традиційно без жодного представника владизібралась біля пам’ятника Тарасу Шевченку, аби “згадати незлим тихим словом” свого Пророка, почитати його поезію, заспівати “Реве та стогне”,пригадати цікаві сторінки з життя свого генія, який вплив на формування української нації.
Серед учасників заходу були місцеві націоналісти ВО “Свобода”, ДІЯ, ГО “Бойове братерство”, Конгрес українських націоналістів, Правий сектор, ветеранська організація КМВ ВОВ, козаки, поети, письменники, представники вірменської діаспори, активісти та журналісти.
.jpg)
Першим взяв слово голова Кропивницької міської організації ВО “Свобода” Сергій Капітонов, який зазначив, що незважаючи на перешкоди і небажання влади організовувати урочисті заходи, кожен справжній українець 9 березня йде вклонитися Великому Кобзареві, щоби пам’ятати і усвідомлювати, про яку Україну мріяв Тарас і яку державу маємо будувати ми.
Перед патріотами виступали патріот і кропивницький історик Юрій Митрофаненко, громадський діяч Дмитро Сінченко, голова обласної організації Спілки письменників України Василь Бондар, та інші присутні, що прийшли до Тараса виключно за покликом серця. Цього разу серед виступаючих нарешті не було жодного хтоб виступав мовою нашого споконвічного ворога з північного сходу.
Історик Юрій Митрофаненко зауважив: “Ми сприймаємо Шевченка на портретах і пам’ятниках, як людину поважного віку, засмучену і стомлену важкою долею, але насправді Тарас мав веселу вдачу, був цікавим і гострим на язик співрозмовником, дворянство мало за честь приймати у себе таку непересічну особистість.”
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Серед активістів знайшлося багато охочих зачитати вірші Тараса Григоровича: випускниця 31 школи Катерина Скородзієвська зачитала уривок з поеми “Кавказ”, місцевий націоналіст Микола Джумар декламував поему “Холодний яр”, а учасниця хору “Калина” Ніна Кодацька виконала пісню на вірш поета “Вітре буйний”. Педагог Володимир Ткач прочитав вірш про сучасних військових, які зараз захищають кордони нашої країни та заспівав пісню.
Стосовно згаданої влади, то коронвірус не налякав лише міського голову Кропивницького Андрія Райковича та кількох чиновників міської влади, що вранці поклали вінок до памятника Великому Кобзарю. До речі, на мітингу присутнім було повідомлено дуже цікаву історичну деталь, що саме на цьому місці рівно сто років тому Юрієм Івановичем Тобілевічем, сином сподвичника і побратима Івана Тобілевича(Карпенка-Карого) було встановлене погруддя Кобзаря, доля якого точно ще невідома. Пізніше на цьому ж місті бу гіпсовий Кобзар на весь зріст, який зруйнувала з часом негода. В 1971 році його знести та замінили тимчасовим знову погруддям, а вже пізніше встановили сучасний металевий пам’ятник. Білянього відбувалося багато памятних подій: практично силове встановлення щогли з тоді ще національним жовто-синім прапором за радянських часів та багато мітингів і урочистостей.
Після урочистостей частина учасників мітингу на запрошення організаторів заходу рушила переглядати документальний фільм «Соловей співає. Доки голос має», який порушує проблеми мовного питання в Україні (автори стрічки – Леся Воронюк та Сергій Кримський).
Присутні зауважили, ще на те, що у поведінці влади, яка саме цього дня оголосила карантин, а не на день пізніше, в області де ще немає появи коронвурусу починає проглядатися повзуча пошесть “русского міра” проти якого закликав боротся Великий Кобзар.
.jpg)
Світлини з сайту “Ранкове місто”