Слухаючи пісні, ми не дуже часто замислюємося над тим, що імена в них реальні і про те, що народ майже ніколи в піснях не фантазував. Народна пісня є потужним і правдивим історичним першоджерелом.
Украïна вiдома своïми героями, вiрними захисниками батькiвщини. Одним iз
таких народних героïв є козацький полковник Морозенко. У пiснi про нього “Ой Морозе,
Морозенку…” описуються історичні подiï.
У Морозенка була мати і жiнка, заради якоï, передусiм, вiн жив, про яку пiклувався. Але вiн був змушений пiти воювати, бо татари загрожували мирному життю його краïни.
Козацьке вiйсько виступило на поле. Очолював хоробрих воïнiв Морозенко. Але
татар було бiльше, нiж козакiв. Морозенко потрапив у полон, iз нього знущались,
показуючи рiдну Украïну в кровi. Це для справжнього сина її найтяжче.
Та Морозенко не зрадив рiдний край, не пiшов служити ворогам. Для козака краще
смерть, нiж зрада.
Морозенко не легенда з народної пісні, а реальна історична особа., хоча це достеменно не можна зi впевненiстю сказати, тому що таких людей в Україні було сотні і тисячі. Про них народ складав пiснi, а пiсня “Ой Морозе, Морозенку…” лише одна з них.
Історична довідка про справжнього Морозенка що поклав своє життя під стінами Збаража говорить. Станісла́в (Нестор) Морозе́нко (Морозови́цький, р. н. невід.— †1649) — військово-політичний діяч Хмельниччини, за походженням з галицько-подільського шляхетського роду. Навчався у Краківському і Падуанському університетах, з 1638 — полковник реєстрового козацького війська. В 1645 — 1649 — полковник корсунський, організатор військових дій на Поділлі, брав участь в битві під Пилявцями, керував кіннотою під Збаражем, де загинув у бою. Герой історичної пісні «Ой Морозе, Морозенку, ти Славний козаче», в якій відображено його подвиги в боротьбі проти татар, мужність і героїчну смерть. У 1648 Морозенко — полковий обозний Кропивнянського полку. В 1649 очолював козацьку кінноту у війську Б. Хмельницького, брав участь у ряді битв, зокрема у Пилявецькій. Загинув під Збаражем в липні 1649 (див. Збаразька облога 1649).
Коротка скупа довідка говорить про те, що полковник Морозенко був не лише хоробрим відчайдухом, але і дуже освіченою людиною не лише для свого часу, а на боротьбу з поневоленням піднялося все українство, від інтелектуала до простого селянина. Народна визвольна війна була дійсно народною справою, в якій Морозенко став дуже помітною постаттю. Про нього писали Куліш, Костомаров, Новицький та інші дослідники.
На місті загибелі славного козацького полковника нині вдячними потомками встановлена меморіальна дошка. Прикро, що ще й досі гуляють по світу дописи з фразою, на зразок: «…можливо був історичною особою». Прикрий приклад та відгомін совка і хохляцького безпам’ятства. Україна має героїв повинна їх пам’ятати та шанувати в незалежності чи подобаються вони потомкам своїх ворогів чи ні. Історія є історією і судить про неї за звичай кожний з своєї зручної лежанки.
Анатолій Авдєєв