“Війну зважують сімома розрахунками і таким чином визначають положення. Хто з государів володіє Шляхом? У когось з полководців є таланти? Хто використовував Небо і Землю? У кого виконуються правила та накази? У кого військо сильніше? У кого офіцери і солдати краще навчені? У кого правильно нагороджують і карають? З цього всього я дізнаюся, хто здобуде перемогу, і хто зазнає поразки”.
Сунь-Цзи, “Мистецтво війни”, V століття до нашої ери
Оцінка обстановки
Росія в 2020 р. буде примушувати Україну визнати існування окупованих територій за сценарієм Придністров’я.
РФ захопила Крим і Донбас не для того, щоб в Україні настав мир, а щоб відкусити шматок і піти далі. Приклад Молдови показує — формальний мир не приніс сам по собі в країну процвітання та реформи, РФ використовує окуповане Придністров’я для підриву зсередини.
Війна триватиме, поки одна зі сторін не піде на поступки. Для України поразка — це відмова від боротьби за окуповані території. Для Росії поразка — це відхід з окупованих територій. Інших варіантів немає. Санкції Заходу для режиму Путіна не смертельні, головним фактором тиску на РФ є спротив України і ефективність наших сил оборони — Збройних сил, Нацгвардії, Держприкордонслужби.
Керівництво країни розглядає будь-які проблеми виключно в інформаційній площині, а те, що не викликає скандали і не знаходиться у фокусі ЗМІ, не одержує адекватної реакції. А в цей час тихо, з кожним новим звільненням досвідчених воїнів, з кожним ветераном, який їде з країни, з кожним новим втраченим днем триває деградація армії і сил оборони в цілому.
Як утримати воїнів на службі, готувати нові кадри, і що робити в 2020-му?
1. Управління
Президент Володимир Зеленський має стати Верховним Головнокомандувачем. На даний момент Володимир Зеленський систему управління обороною країни не побудував, повноваження розпорошені серед великої групи наближених керівників, вироблення і спрямованість політики відсутня, вони борються за вплив на будь-яке питання, і по суті в апараті йде війна всіх проти всіх. На рішення по війні і розвитку армії зараз уповноважені надавати вплив у своїх сегментах як мінімум 12 осіб: 1.1. Володимир Зеленський. 1.2. Голова ВП Андрій Богдан. 1.3. Глава фракції “Слуга народу” Давид Арахамія. 1.4. Заступник голови ВП Ганна Коваленко. 1.5. Міністр оборони Андрій Загороднюк. 1.6. Начальник Генштабу Руслан Хомчак. 1.7. Голова комітету з оборони ВР Олександр Завітневич. 1.8. Заступник голови комітету Мар’яна Безугла. 1.9. Секретар РНБО Олексій Данилов. 1.10. Гендиректор “Укроборонпрому” Айварас Абромавичюс. 1.11. Заступник міністра економіки Світлана Панаіотіді. 1.12. Гендиректор з питань безпеки і оборони ВП Іван Апаршин.
Неконструктивна і заполітизована розробка законопроєкту про оборонні закупівлі, яка є зараз одним з головних скандалів в президентському оточенні, показує, що функція планування й аналізу в роботі Головкому відсутні, і Зеленський не визначає вектор і завдання, а намагається інтуїтивно вгадати. Ніхто крім самого Зеленського такий “порядок” не змінить. Питання, що хоче Захід, що буде популярно в Фейсбуці, хто більше намагається надути, і кому краще вірити, що скажуть друзі, президент повинен обмірковувати після того, як осмислить експертні оцінки і сформує свою думку і свої питання. Керувати війною повинна система, яку вибудував Головнокомандувач, пора припинити нескінченно балансувати між групами впливу. Лідерство не можна делегувати, — воно або реалізовується самим Головкомом, або його немає.
2. Планування
Рішення Зеленського про прийняття до 20 листопада Стратегії національної безпеки не виконано. Відсутній базовий документ планування, на шостому році війни це показник безвідповідальності. Не менш проблемно, що немає і інших ключових стратегій, які вимагають глибокої зміни підходів і принципів — а це доктрина бойових дій, програма розвитку ЗСУ, програма розвитку НГУ та ДПСУ, програма розвитку озброєнь, розвідувальна програма. Нова якість оборони має бути відображена насамперед тут. Секретар РНБО Данилюк в липні зібрав велику групу експертів, анонсував системну роботу — та тільки перше засідання стало останнім.
3. Люди
Президент часто говорить, що “треба змінити ставлення до людей”. Але змінити ставлення до людей на державній службі можна тільки шляхом зміни організації служби. Інакше хороші слова перетворюються у фікцію, втрачають свій сенс. Зеленський вже сім місяців керує армією та війною, а що за цей час змінив для підлеглих Головнокомандувач? Структурних змін немає. Все та ж служба, ті ж порядки, ті ж правила. Це і є реальне ставлення до людей. Наша структура оборони непідйомна для держави ані по грошах, ані по людях, але найголовніше — вона мало дієздатна для сучасної війни. Які реформи потрібні прямо зараз?
3.1. Головними цілями змін в армії повинні стати боєздатність і боєготовність. Все, що на це працює, вимагає розвитку і заохочення, все, що цьому суперечить, вимагає ліквідації та перегляду.
3.2. Провести аналіз бойових дій, проблем будівництва сил оборони, які проявилися за роки війни — залучити кращих офіцерів, провести експертні обговорення, скласти повний перелік потреб, рекомендацій і висновків.
3.3. Створити історію війни, щоб зробити висновки про реальний характер бойових дій, скласти об’єктивну характеристику всім командирам, відзначити всіх гідних бійців, хто ризикував собою і по-справжньому завдав шкоди ворогу. Це дозволить нагородити по заслугах всіх гідних.
3.4. Розробити доктрину бойових дій і статути на основі реального вигляду війни. Нинішня військова доктрина, під яку організовані наші сили оборони і написані наші статути, була розроблена в СРСР в 70-х рр. Це вимагає перегляду.
3.5. Впровадити нові правила оцінки і порядку перевірки боєздатності і боєготовності військових частин та їх командирів на основі бойового досвіду. Діюча радянська система оцінює не бойові якості командного складу, а число бирок та журналів обліку.
3.6. На проходження кар’єри насамперед повинні впливати командирські якості, проявлені в бою і на маневрах, ініціатива, критичне мислення, самостійність, здатність брати на себе відповідальність, рішучість.
3.7. Розробити бюджет кожного міністерства і відомства сил оборони, який буде складено, виходячи з вимоги постійної бойової підготовки і бойових дій солдата, офіцера, підрозділу частини. Планування визначається з інтересів насамперед діючої на фронті армії.
3.8. Забезпечити за поданням виключно командирів рот і батальйонів премії і додаткові відпустки для військовослужбовців, які відправляються на повторні ротації на передову в складі їх підрозділів, — треба докласти зусиль, щоб в діючій армії перебувало якомога більше досвідчених воїнів. Ми витрачаємо мільйони на підготовку спеціалістів і їх швидко втрачаємо, витрачаючи копійки на їх утримання.
3.9. Скоротити число контролерів і перевірок військових частин до розумного мінімуму, тобто лише до однієї одноденної в місяць, тому що нинішнє засилля контролерів паралізує управління військами, ми виховуємо в штабах офіцерів, які не вміють керувати і приймати рішення.
3.10. Обмежити наказом обсяг документообігу в головній оперативній ланці, що веде бойові дії — рота-батальйон-бригада як мінімум в 10 разів, і збільшити штат діловодів, щоб розвантажити командирів від адміністративних функцій, обмежити число журналів обліку, що заповнюються безпосередньо командиром ланки рота-батальйон, не більше ніж до трьох.
3.11. Скоротити кількість органів управління, штабів командувань, які не є життєво необхідними для виконання завдань оборони на трьох стратегічних напрямках. Громіздка управлінська структура розмножилася брунькуванням для виробництва генеральських посад без всякої доктрини і логіки.
3.12. Скоротити кількість військових частин відповідно до штатної чисельності, визначеної законом, щоб забезпечити комплектність частин не менше 80–90%. Десятки тисяч військових і цивільних службовців зосереджені в зайвих господарських, навчальних, адміністративних структурах.
3.13. Скоротити всі підприємства, які не потрібні для забезпечення боєздатності і боєготовності сил оборони, заборонити непрофільну господарську діяльність. Створити відкритий перелік надлишкової землі та майна сил оборони для передачі під управління Фонду держмайна України.
3.14. Передати у власність сил оборони державне майно, яким нині керує марне для оборони Товариство сприяння обороні України.
3.15. Змінити структуру мобілізації, комплектування та територіальної оборони — зосередити адміністративні функції у вертикалі обласних і районних адміністрацій на базі єдиного реєстру виборців, ліквідувати обласні та районні військкомати, зосередити функції рекрутингу, роботи з призовниками та територіальною обороною безпосередньо в бойових бригадах у кожному регіоні, які найбільш мотивовані для якісної роботи з людьми.
3.16. Дозволити за поданням командирів частин діючим військовослужбовцям та резервістам, які регулярно проходять збори, придбання і носіння короткоствольної зброї.
3.17. Дозволити командирам бойових частин залучати резервістів для служби на фронті за добровільною згодою резервіста на період зборів.
3.18. Надати командирам бойових частин права та ресурси для набору на цивільний контракт інструкторів з бойової підготовки, з правом прийняття участі в бойових діях у складі своєї частини за добровільною згодою.
3.19. Насильницький привід у військкомати ухильників заборонити прямо зараз — це ганьба. Скоротити термін служби по призову до 6 місяців замість 18 місяців і проводити програму інтенсивної підготовки призовників на базі бойових бригад за єдиним стандартом тільки в якості піхотинців і прикордонників, без залучення до господарської та адміністративної діяльності. Строкова служба має стати етапом профілювання і виховання, відбором для служби в силових структурах держави, і починатися у 18 років, а не 20, як зараз. Визначити преференції і права для тих, хто пройшов призов, санкції та обмеження — для ухильників.
3.20. Ліквідувати військові кафедри в навчальних закладах. Навіть при вступі на навчання у правоохоронні ВНЗ і в поліцію строкову службу повинні проходити всі військовозобов’язані.
3.21. Для виконання господарських завдань у військових частинах набирати цивільних службовців.
3.22. На порядок підвищити якість харчування у всіх бойових частинах. Експеримент з харчуванням в МО показав дуже гарні результати, але він охопив невелике число частин, і на це важливо виділяти додаткові ресурси.
3.23. Реалізувати програму службового житла для офіцерів і сержантів.
3.24. Припинити практику цілодобового задіяння воїнів на базах, забезпечити людям особистий час, вихідні, вільні вечори.
3.25. Провести реальний аудит боєготовності бойової техніки. Офіційні цифри значно занижені, техніку воїни, як і раніше багато в чому ремонтують за свій рахунок і за рахунок волонтерів.
3.26. Припинити закупівлі військової техніки без комплекту запасних частин в самих частинах, без гарантійного та післягарантійного обслуговування. Дуже значна частина як старої, так і нової бойової техніки фактично не боєготові. Є батальйони навіть на БТР-3, які не боєготові за фактом, тому що жалюгідний стан техніки замовчується. Пора припинити брехати, треба рахувати вартість техніки за кількістю годин, скільки вона фактично відпрацьовує без ремонту. На фронті гостра нестача транспорту, мобільність наших військ абсолютно недостатня.
3.27. Визначити лінійку продукції, яка потрібна насамперед для фронтових частин. У технічному плані пріоритетом є оснащення сил оборони військовим транспортом, системами управління військами і управління вогнем, ударними безпілотниками, високоточною зброєю, засобами оптичної та електронної розвідки та засобами нічного бою.
Будь-яка дипломатія має якусь силу, коли є ті, хто заради дотримання договорів готовий йти в бій. Закони нічого не варті, якщо не збудовані інститути, які забезпечують правозастосування. А в плані боєздатності армія продовжує слабшати в результаті масового відтоку досвідчених кадрів. Лише у ЗСУ звільняються до 30 тис. осіб на рік, які втомилися чекати змін при Порошенку і не збираються вірити в чудеса при Зеленському. Вірити в державу люди будуть тільки завдяки справах.
Юрій Бутусов
Оригінал на ZN.ua.