Великий обмін утримуваними між Україною та “ЛНР” і “ДНР” відбудеться у неділю, 29 грудня, у пункті пропуску “Майорське” Донецької області. Кого чекає Україна та кого віддає тій стороні – читайте далі.
Днями українські суди вже звільнили з-під варти низку осіб, яких Україна може передати бойовикам під час обміну.
Державна зрада
27 грудня Красногвардійський районний суд Дніпра звільнив з-під варти громадян України Дар’ю Мастікашеву та Олександра Каратая. Їх підозрюють у державній зраді.
Вони підписали угоди про визнання провини. Суд засудив обох до 2 років 4 місяців й 11 днів позбавлення волі. Втім, тепер їх готують до обміну.
За даними слідства, у 2017 році Мастікашева та Каратай організували виїзд колишніх українських військових нібито на роботу до Росії. Обвинувачення вважає, що далі їх хотіли використовувати для диверсій, зрежисованих російськими спецслужбами.
Захоплення адмінбудівель
Жовтневий районний суд Маріуполя випустив з-під арешту Євгена Дружиніна, Олександра Стрельниковича, Віктора Скрипника та В’ячеслава Бірюкова, яким інкримінують участь у захопленні Маріупольського міського відділу міліції 9 травня 2014 року.
Обвинувачених також готують на обмін.
Причетність до убивства спецпризначенців
Оріхівський районний суд Запорізької області за клопотанням прокуратури відпустив під особисте зобов’язання фермера Миколу Бутрименка, якого підозрюють у причетності до загибелі спецпризначенців на Донбасі у 2014 році.
Його включили до списку на обмін.
Убивства та замах
26 грудня Дзержинський районний суд Харкова випустив з-під арешту Максима Мисяка, якого обвинувачують у трьох вбивствах у 2013–2014 роках та підготовці замаху на депутата Харківської обласної ради Ігоря Котвіцького. Згідно з документами, оприлюдненими юристом Олександром Калеником, прокурор просив змінити Мисяку запобіжний захід на особисте зобов’язання, оскільки арешт “може негативно вплинути на процес звільнення заручників”.
Підрив будівель
Крім того, 28 грудня Фрунзенський районний суд Харкова має оголосити вирок Володимиру Дворнікову, Віктору Тетюцькому і Сергію Башликову, яких обвинувачують в організації вибуху біля Палацу спорту 22 лютого 2015 року. Тоді загинуло четверо осіб.
Російська сторона вимагала включити їх у список на обмін.
Розстріл людей на Майдані
27 грудня Київський апеляційний суд розпочав розгляд скарг на запобіжні заходи ексберкутівцям, яких обвинувачують у розстрілі людей під час подій Євромайдану у 2014 році.
За інформацією адвокатів потерпілих, колишніх спецпризначенців готують на обмін, і для цього їх необхідно звільнити з-під варти.
Вибухи в Одесі
Приморський районний суд Одеси випустив з-під арешту 11 людей, яких готують на обмін. Серед них – підозрювані в організації низки вибухів, зокрема біля волонтерських центрів, офісів проукраїнських організацій та обласного управління СБУ.
Крім того, на обмін поїдуть фігурант “справи 2 травня” Сергій Долженков, Костянтин Калашников, засуджений за диверсію на залізниці, Денис Шатунов, що отримав 10 років за організацію замовного вбивства, яке вдалося попередити, та ще низка громадян.
Своєю чергою українська сторона очікує повернення додому таких співвітчизників
Танкіст Богдан Пантюшенко
Танкіста Богдана Пантюшенка взяли у полон під час боїв біля селища Спартак поблизу Донецького аеропорту в січні 2015 року. Зараз, після підвалів колишнього СБУ у Донецьку та Макіївської колонії, Богдана Пантюшенка утримують в донецькому СІЗО №5.
За свідченнями звільнених, відомо, що після затримання Пантюшенка катували бойовики.
Спецпризначенці Сергій Глондар та Олександр Коріньков
Спецпризначенці Сергій Глондар та Олександр Коріньков потрапили в полон 16 лютого 2015 року, коли у складі однієї з груп через так звану “дорогу життя” супроводжували колону з пораненими і вбитими бійцями ЗСУ після подій під Дебальцевим та потрапили в засідку.
У Сергія Глондаря – двоє дочок, молодша з яких народилася вже після того, як його захопили бойовики.
Глондар, Коріньков і Пантюшенко були включені, а потім викреслені бойовиками із обмінних списків 2017 року.
Кім Дуванов
У травні 2019 року автомобіль із бійцями збився з маршруту та заїхав на окуповану територію. Весь цей час дружина Кіма Олена Дуванова намагається хоч щось дізнатися про свого чоловіка. Зв’язку із ним немає, а угруповання “ДНР” поки не підтверджує, що він – у них.
Тим часом, звільнений з полону наприкінці червня військовослужбовець Максим Горяінов сказав Олені Дувановій, що її чоловіка та інших бійців, що були в машині, утримують у Донецьку.
Інженер Сергій Іванчук
Начальник інженерної служби 8-го полку спецпризначення, майор Сергій Іванчук із позивним “Фугас” потрапив в ув’язнення “ЛНР” 5 лютого 2017 року разом зі своїм підлеглим, сержантом Іваном Дєєвим. Бойовики звинуватили українських військових у тероризмі і “засудили” на 20 років ув’язнення.
Боєць Роман Онищук
Боєць 24-ї окремої механізованої бригади. Потрапив у полон 15 червня 2015 року на Луганщині. За інформацією “Медійної ініціативи за права людини”, був викрадений із підконтрольної Україні території, коли їхав із Сєвєродонецька через населений пункт Борівське на авто до себе у розташування.
Блогер Станістав Асєєв
До затримання Станіслав Асєєв співпрацював з низкою українських медіа, зокрема – з Радіо Свобода, перебуваючи в окупованому Донецьку. Писав статті для проєкта “Радіо Донбас.Реалії” під псевдонімом “Станіслав Васін”.
За різними даними, у заручниках утримується із травня або червня 2017 року. Спершу він просто зник, два тижні про нього нічого не було відомо. Пізніше у “ДНР” визнали його затримання й звинуватили у шпигунстві на користь України.
На початку липня 2018 року Асєєв, за інформацією, яку отримав його колишній однокурсник, тодішній народний депутат Єгор Фірсов, оголосив голодування.
17 серпня 2018 року телеканал “Россия 24” показав програму, в якій полонений журналіст Станіслав Асєєв нібито підтверджує, що працював на українську розвідку. Це було вперше, коли бойовики показали Асєєва від моменту затримання.
Олег Галазюк
Писав під псевдонімом “Мирослав Тямущий” про життя містечка Торез на Донеччині під контролем бойовиків. Кандидат філософських наук. Викладав у Харківському інституті економіки ринкових відносин і менеджменту.
Раніше Галазюк вже потрапляв у заручники (вперше – 2014 року), після звільнення виїжджав до родичів на Київщині, але потім повернувся до Тореза.
У серпні 2017-го він написав, що виїжджає до Маріуполя, але у грудні того ж року один зі звільнених під час минулого обміну передав записку, з якої стало відомо, що Галазюка схопили бойовики і утримують у СІЗО Донецька.
Олександр Тимофеєв
Затримали його взимку 2017-го на блокпосту “ДНР” – напередодні останнього великого обміну утримуваними.
Як розповідає дружина Олександра Тимофеєва Світлана, спочатку після його затримання у неї вимагали викуп, потім заявили, що підозрюють чоловіка у “шпигунстві”. Є дані, що Олександра катували.
2 серпня 2019 року так званий “суд” в окупованому Донецьку виніс йому “вирок” – 14 років позбавлення волі.
Валерій Матюшенко
До затримання Валерій Матюшенко з дружиною Тетяною і дитиною жили в тодішньому місті Комсомольське (із 2016-го – Кальміуське) на Донеччині.
За словами Тетяни Матюшенко, чоловіка викрали на вулиці 15 липня 2017 року, три дні ніхто не знав, де він, а потім стало відомо, що його звинувачують у “шпигунстві”. Певний час утримувався у колишньому приміщенні заводу “Ізоляція”, яке угруповання “ДНР” перетворило на тюрму.
28 березня 2018 року “суд” у Донецьку дав йому 10 років в’язниці. Зараз начебто утримується в Макіївці.
Медсестра Марина Чуйкова
Марина Чуйкова працювала медсестрою у Горлівці на Донеччині, після початку конфлікту виїхала до Харкова, де влаштувалася у ювелірний магазин, але пізніше була змушена час від часу повертатися – навідувала свою матір, яка відмовилася виїжджати з непідконтрольної території.
Чуйкову затримали 19 березня 2018-го представники “ДНР” на блокпосту, коли вона поверталася до Бахмута і звинуватили у шпигунстві та співпраці з СБУ.
1 жовтня 2019 року угруповання “ДНР” повідомило, що жінку “засудили” в Донецьку на 11 років.
Її повернення з неволі очікують двоє синів.
Віталій Атаманчук
До затримання 4 вересня 2018 року 68-річний Віталій Атаманчук жив із родиною у Донецьку. Затримали його разом із дружиною і сином. Як розповіла дочка Атаманчука Олена, її матір не чіпали, бо у неї був інсульт, а брат повернувся у важкому стані, його били, і у вересні цього року він помер.
В Олени є інформація, що Атаманчук утримується у СІЗО №5 в Донецьку, має проблеми зі здоров’ям. Але публічно в ОРДО жодного разу не публікували інформацію про Атаманчука, не було і відео з його “допитом”.
Про її зникнення стало відомо 31 жовтня 2018 року. Пізніше через місію ООН вдалося з’ясувати, що Сорокіну затримали місцеві “силовики”.
Зараз про долю Олени Сорокіної нічого не відомо. Її подруга розповіла проєкту Радіо Свобода “Донбас.Реалії”, що бойовики розпускали чутку, ніби Сорокіну розстріляли за рішенням “суду”, але цю інформацію жінка вважає неправдивою.
Владислав Пазушко, Максим Солодовников, Богдан Ковальчук, Денис Хмеленко та Ярослав Миронов
Владислава і його друзів затримали в Ясинуватій на Донеччині 12 вересня 2016 року. На момент незаконного затримання підліткам було від 15 до 17 років.
У “ДНР” назвали школярів “ясинуватськими підривниками”, звинуватили в тероризмі і диверсійній діяльності, а потім “засудили” на термін від 10 до 15 років. Про місце перебування хлопців наразі офіційних даних немає, їхні рідні та друзі не спілкуються з пресою.
Андрій Кочмурадов і Олена Лазарєва
Донеччани Андрій Кочмурадов і Олена Лазарєва зникли 16 жовтня 2017 року. Олена їздила на поминки в Покровск (підконтрольна Україні територія – ред.) і, повертаючись до Донецька, зникла вже після перетину блокпостів. Подзвонила чоловікові, попросила під’їхати – чоловік поїхав і теж зник.
Олена працювала лікарем нейрохірургічної реанімації Донецької обласної лікарні з 1990 року. Андрій був начальником відділу реклами “Московського комсомольця” на Донбасі, потім працював у бізнесі, пов’язаному з наданням інтернету.
За версією слідства, Лазарєва нібито фотографувала історії хвороби у своєму відділенні для СБУ, а її чоловік нібито “злив” туди ж базу клієнтів своєї комерційної фірми (яка насправді належить його братові).
Обох “ДНР” “засудило” до 15 років ув’язнення в колонії суворого режиму.
Сергій Русинов
22-річного луганського студента Сергія Русинова незаконно утримують на території Слов’яносербської виправної колонії №60, що у селі Лозовське Луганської області.
23 жовтня 2018 року так званий “суд” на окупованій частині Луганщини дав йому шість років ув’язнення за коментарі та лайки у російській соцмережі “ВКонтакте”. У “вироку” сказано, що хлопець був надто активним у російській соцмережі “ВКонтакте”: нібито “розпалював ворожнечу”, а також підтримував українські патріотичні групи.
Вадим Дреєв
50-річний луганчанин Вадим Дреєв зник у квітні 2019-го, а через 4 місяці угруповання “ЛНР” оприлюднило відео, на якому його звинувачують у підриві чотирьох пам’ятників на непідконтрольній Україні території.
Є інформація, що чоловік має інвалідність 2-ї групи. У російських медіа після його затримання з’явились матеріали, де в образливій формі вказувалось, начебто Дреєв має психічні порушення і працює на СБУ.
Підприємець Роман Сагайдак
Підприємця Романа Сагайдака викрали у Луганську в червні 2017-го, протягом місяця про нього не було жодної інформації, і тільки потім, коли серед медіа і правозахисників пройшла інформаційна хвиля про це викрадення, на родичів вийшли представники тамтешнього так званого “МГБ ЛНР” і викликали на допит його матір.
Друзі Сагайдака кажуть, що в його родини кілька разів вимагали викуп, але навіть отримавши гроші, не відпускали чоловіка.
За даними Харківської правозахисної групи, 26 листопада 2018 року йому винесли “вирок” – 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна за обвинуваченнями у “розбої, що завдав непоправних збитків республіці”, а перед тим намагалися звинуватити у шпигунстві на користь СБУ та у підготовці теракту, на момент гіпотетичного його скоєння Роман Сагайдак уже перебував “на підвалі”.
Правозахисники вказують, що Сагайдак може потребувати медичної допомоги, оскільки є інформація, що його катували.
За матеріалами “Радіо Свобода”.