Фото: facebook.com/pressjfo.news
Останні події на лінії зіткнення – різке збільшення кількості обстрілів, застосування противником артилерії калібрів 122 і 152 мм – дозволяє припустити, що в найближчі тижні може початися локальне загострення.
Такий розвиток подій цілком вкладається в тактику російського керівництва: розуміючи, що сил для серйозного наступу у двох корпусів гібридних військ на Донбасі явно недостатньо, їм як повітря необхідно провести невелику, але максимально криваву локальну операцію. На тлі досить великої кількості загиблих і поранених – як військовослужбовців, так і цивільних – повинна активізуватися внутрішня «п’ята колона». Її завдання – організувати мітинги і «тиск на владу» для того, щоб, як мінімум, примусити нового президента сісти за стіл переговорів з «лідерами молодих республік», а як максимум – закінчити війну на Донбасі на умовах Росії.
В цьому плані вкрай важливо зрозуміти, де чисто теоретично можна чекати найближчим часом загострення. Як не дивно, але таких місць не так багато.
Через особливості рельєфу приблизно 70% лінії зіткнення проходить по березі двох річок: Сіверський Донець на Луганщині та Кальміус в Донецькій області. Тому якщо не брати до уваги фантастичний варіант з форсуванням водних перешкод під вогнем противника, чого «гібриди» чисто фізично не зможуть здійснити, то напрямків можливих атак всього п’ять: Світлодарськ дуга, Мар’їнський, Авдіївський, Докучаєвськ і приморське.
Якщо уважно проаналізувати останні події на фронті, то варто відзначити, що найбільш інтенсивні бої, більш схожі на «розвідку боєм», ми можемо побачити під Маріуполем (на лінії Талаковка – Водяне – Широкино) і під Докучаєвському (по умовній лінії Березове – Тарамчук – славне).
Необхідно відзначити, що наші позиції під Маріуполем в значній мірі покращилися після того, як нашим морським піхотинцям вдалося взяти під контроль опорний пункт бойовиків на ключовий висоті південніше Водяного. Це так звана «висота 73 метри» (у нас відома як курган «Зухвалий», у бойовиків – просто «Висота»).
Звідси постійно велися обстріли Водяного, а також здійснювалися диверсійні вилазки. У цьому плані для російсько-терористичного командування ця позиція була стратегічно важливою. Однак її постачання представляло постійний головний біль, оскільки вона перебувала в декількох кілометрах від основної лінії оборони, а значить, пару кілометрів доводилося проходити по прострілював дорозі. Коли кількість людських втрат перевищила всі можливі нормативи і вже просто не знайшлося добровольців, які б змінили гарнізон опорного пункту, його просто кинули. Чим, звичайно ж, скористалися наші військові.
А ось ситуація під Докучаєвському не так однозначна – і перш за все тому, що інформації звідти надходить набагато менше.Власне, по Мінським угодами зразка вересня 2014 року це важливий промисловий вузол (тут знаходиться важливий промисловий актив ахметовского «Метінвесту» – ПрАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат») повинен знаходитися під українським контролем, проте з різних причин місто було залишено військовими і фактично порожнім був узятий під контроль нечисленними на той час незаконними збройними формуваннями.
До 2016-го фронт на цьому напрямку стабілізувався і досить рідкісні серйозні зіткнення відбувалися дещо південніше – в районі н.п. Староігнатівка і Гранітне.
У той же час цей напрям в планах нашого командування завжди вважалося танконебезпечні: вже восени 2015 го військові експерти заговорили про можливий удар загонів бойовиків в напрямку Бердянська з Докучаєвська через Волновахи. Тому в районі Новотроїцького та захід були облаштовані дві досить потужні в інженерному відношенні лінії оборони. Висунуто і необхідна для парирування можливої атаки артилерія. Пропустити через Докучаєвське напрямок стало гарячим навесні 2016- го, коли бійці 72-ї бригади взяли під контроль висоти навпроти міста (так звана позиція «Еверест»), що дозволило контролювати переміщення противника практично в умовах прямої видимості.
З тих пір і безпосередньо на підступах до Докучаєвськ, і на флангах триває «бодання», яке час від часу призводить до серйозних втрат з обох сторін. З недавніх подій – загибель 22 червня бійця 24-ї механізованої бригади Анатолія Сорочинського. Під час виконання бойового завдання в районі Оленівки він підірвався на протипіхотній міні.
По всій видимості, трагедія сталася на нейтральній смузі, оскільки спочатку з’явилися офіційні повідомлення від прес-служб різного рівня про те, що через вогонь бойовиків евакуювати тіло не представляється можливим. Проте, згодом підключили ОБСЄ, узгодили триденний режим тиші і евакуювали тіло загиблого.
І ще. Буквально на днях в соціальних мережах з’явилося досить цікаве відео – поразка протитанковою керованою ракетою відразу трьох опорних пунктів противника. Судячи з опису, сталося це в районі Докучаєвська – стверджується, що в результаті було ліквідовано 10 бойовиків і ще 13 поранено.
Поки підтвердження такої інформації – як офіційно, так і неофіційно – ніде немає.
Що може бути пов’язано як із загальною інформаційною закритістю окупованих територій, так і зі спробою зіграти на полі пропаганди.
Проте, варто сказати, що однозначно на Докучаєвському напрямку йдуть досить серйозні зіткнення. І йтимуть ще досить довго – поки, наприклад, командування ВСУ не вирішиться на рішучий крок. Скажімо, звільнити Докучаєвськ або просунутися настільки, щоб взяти під вогневої контроль одну з ключових трас Донецької області: Донецьк – Волноваха – Маріуполь.
У той же час для командування окупаційного «1-го корпусу» критично важливо відкинути наші позиції як можна далі – щоб як мінімум забезпечити свої позиції від вогню у відповідь ВСУ.
https://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&rurl=translate.google.com.ua&sl=ru&sp=nmt4&tl=uk&u=http://rusjev.net/2019/06/26/rossiya-i-boeviki-gotovyat-nastuplenie-na-donbasse-dlya-prinuzhdeniya-k-miru/&xid=17259,15700021,15700186,15700190,15700256,15700259&usg=ALkJrhj2GNtxQu1YvrnWedC1UCTGKJz2Og