Німецький психотерапевт Носсрат Пезешкіан перший виявив (а потім навчився знешкоджувати) слова, що програмують хвороби тіла. Згодом Пезешкіан переконливо довів, що ці руйнівні слова присутні в лексиконі всіх людей.
Ці слова доктор об’єднав у назву органічна мова.
Органічна мова
Органічна мова – це слова і вислови, що прямо впливають на фізіологічні органи людини. Вам достаменно відомі ці слова і вислови. Це по-справжньому небезпечна і руйнівна енергія, що здатна підірвати навіть найміцніше здоров’я, будь воно хоч тричі богатирським.
Зверніть увагу на те, наскільки віртуозно замасковані слова-руйнівники. Відразу не віриться, що такі необразливі з вигляду слова можуть так сильно шкодити.
От дивіться
лопнуло моє терпіння
я вже голову зламав
щось мене гризе
сидить у мене в нирках (щось, хтось)
мені перекрили кисень
не перетравлюю (щось чи когось)
усі соки з мене вичавили
багато крові мені попсували
чхати я хотів
набридло до нудоти
просто ножем по серцю
мене вже трясе
ситий по горло
загнали мене до смерті,
тиснуть на мене.
Ну, і так далі. Правда ж, відмінне маскування? Нам здається, що ми вживаємо метафори, а насправді віддаємо своєму тілу такі чіткі команди, що тіло їхній навіть і не сміє не виконати, от і виконує.
Свої висновки щодо впливу органічної мови на здоров’я людини доктор Пезешкиан опублікував не дуже давно, але ці висновки уже встигли багаторазово перевірити.
Особливо ретельно вивчали таке питання: органічна мова викликає хворобу чи повідомляє про неї? Виявилося, що саме викликає. Іншими словами, було припущення, що слова-руйнівники з’являються в мові людини після виникнення хвороби – мовляв, так несвідоме, котре керує усіма фізіологічними процесами, сигналізує про збої. Однак, ні, це припущення не підтвердилося.
І тепер можна переконано говорити, що картина така: спочатку людина включає слова- руйнівники у свою активну мову (закладає програму конкретної хвороби), і тільки потім виникає хвороба. І не яка-небудь хвороба, а точно та, котра була заявлена.
І от ще що примітно: створивши хворобу, слова-руйнівники ще більш укорінюються в активній мові, і зовсім не для того, щоб про хворобу повідомляти (сигналізувати). Задача слів-руйнівників зовсім інша – підтримати хворобу, дати їй можливість “жити і процвітати”. Це зрозуміло: органічна мова – це самостійна психічна програма, і в неї цілком обґрунтована місія: підтримувати те, що створено.
Нижче наведені узагальнені дані докладних досліджень мови багатьох тисяч пацієнтів. Звичайно, набір слів у розрізі за хворобами значно богатший, ніж у наведеному прикладі, але якщо ви задастеся метою установити у власній мові слова, що руйнують ваше здоров’я, то наведені ілюстрації допоможуть вам у цій продуктивній (і по-справжньому зцілюючій) роботі. І будьте упевнені: як тільки ви знайдете у своєму побуті слова-руйнівники, ваша мова від них швидко очиститься.
І механізм отут простий і зрозумілий: виявлений – значить викритий. Викритий – значить обеззброєний. Чи треба говорити, що коли ідуть слова-руйнівники, то ідуть і хвороби?
Ці слова і вираження створюють і підтримують хворобу:
Достало до нудоти, ситий по горло, з душі поверне – нервова анорексія.
Звалити вантаж турбот. Нести свій хрест. Проблеми, що сидять на шиї – остеохондроз.
Щось гризе, отруювати життя, сам собі не належу, набридло усе до смерті – рак.
Займатися самоїдством, уїдливо, щось (чи когось) не терпіти – виразка.
Щось сидить у нирках, сеча в голову вдарила, незмога , смертельно утомився – урологічні захворювання.
Знайти віддушину, дати волю своєму гніву, перекрити кисень, чхати на когось – бронхіальна астма і гіпервентиляційний синдром.
Висмоктувати кров, вичавлювати соки, це ввійшло в мою плоть і кров – захворювання крові.
Брати близько до серця, серце розривається, удар у саме серце – інфаркт міокарда.
Він і не чухається, не хотів би виявитися в його шкірі, легкоранимый, тонкошкірий – захворювання шкіри й алергія.
Ламати голову, ризикувати головою, ще головою побийся, суцільний головний біль – мігрень, метеозалежність.
Кульгати на обидві ноги, хитливий, хибкий, непрохідний – хронічні спазми, подагра.
Випускати пару, лопнуло терпіння, піддавати жару, підстьобувати – гіпертонія.
Їдкий, мені гірко, жовчний, щоб життя медом не здавалася, ніякої радості – захворювання печінки і жовчного міхура, а також ожиріння.
Очі би не бачили, страшно дивитися, дивлячись навіщо, світло не миле, непроглядний – захворювання очей.
Не хочу цього чути, не говори, замовчи, заткнися, галасливо, гуркоче – зниження слуху, глухота.
Б’є, трясе, дратує, не морочте (морок), лопнуло моє терпіння – депресія.
Примітка. Немає ніякої різниці в тім, до кого (чи чому) застосовуються ці і подібні слова і вираження. Сам факт їхньої присутності в активній мові закладає (а потім підтримує) програму хвороби.
Пропонуємо вам поспостерігати за мовою. Ні, не за своєю – це без спеціальної підготовки може виявитися неможливим. Попрактикуйтесь – поспостерігайте за тим, які слова-руйнівники присутні в мові ваших близьких. Тільки уникайте “проповіді” на цю тему.
Будьте, будь ласка, делікатні: людей, і особливо близьких, ранять повчання і наставляння. Просто поділіться інформацією. Наприклад, дайте почитати цю чи інші статті з даної теми, надайте вашим близьким можливість зробити самостійні висновки. І прийняти самостійні рішення. І пам’ятайте: індивідуальна мова – це те, у що категорично не можна грубо втручатися!