Український політичний сезон осені 2026 року важко здивувати кадровими потрясіннями чи гучними розслідуваннями, проте події 14 вересня перейшли межу звичної відомчої конкуренції.
Ранок розпочався з драматичного відеозвернення генерального прокурора Руслана Кравченка, який заявив про підписання підозр директору Національного антикорупційного бюро Семену Кривоносу та неназваній «особі, близькій до очільника САП Олександра Клименка». Посадовець, який ще тижнем раніше під тягарем викриттів написав заяву про відставку, спробував завдати удару у відповідь по керівниках антикорупційного блоку.
Проте справжній трагіфарс розгорнувся в деталях виконання цього плану. Поки суспільство намагалося осягнути суть висунутих претензій, з’ясувалося, що сам генеральний прокурор уже перебуває за межами держави. Кравченко завчасно виписав собі наказ про відрядження до Франції нібито для участі в заходах Парламентської асамблеї Ради Європи й посеред ночі перетнув кордон на службовій автівці. Згодом у самій ПАРЄ офіційно спростували плани щодо його участі, а вітчизняні медіа повідомили, що слідом за чоловіком країну залишила і його дружина, яка також фігурувала у розслідуваннях детективів.
Читайте також: Генпрокурорське кабаре: Кравченко вручив підозру директору НАБУ та втік до Франції
Замість класичного вручення процесуальних документів із понятими та слідчими, українці спостерігали за новим жанром — розсилкою підозр через поштові відділення. Кравченко навіть оприлюднив скриншот трекінгу «Укрпошти» з саркастичним підписом про те, що документ прямує до адресата. Ця спроба створити видимість невідворотного покарання розбилася об відвертий конфуз: адресат папери так і не отримав, а сама процедура викликала відвертий подив у юристів.
Генеральний прокурор Руслан Кравченко
Фінал ранкового штурму нагадував класичний анекдот, уже до вечора відомство на Різницькій дало повний задній хід. В Офісі Генерального прокурора випустили офіційне екстрене спростування, наголосивши, що жодної підозри директору НАБУ у встановленому законом порядку не вручали, правові підстави для цього були відсутні, а гучні заяви шефа назвали «позбавленими юридичного сенсу». Підлеглі поспіхом скасували всі відповідні відмітки в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, натиснувши віртуальну кнопку «Delete», доки сам автор звинувачень продовжував рух до французької столиці.
Читайте також: «Ніякої підозри не було»: ОГП скасував демарш Кравченка проти директора НАБУ, поки шеф їде в Париж
Операція «Карфаген», шахрайські кол-центри, елітні ремонти та справжня причина демаршу
Щоб зрозуміти причину настільки відчайдушного кроку з боку керівника прокуратури, варто повернутися до подій початку вересня. 4 числа НАБУ та САП провели безпрецедентну спецоперацію під кодовою назвою «Карфаген». Детективи прийшли з обшуками безпосередньо до будівлі Офісу генпрокурора та до приватного будинку самого Кравченка. Головним фігурантом провадження став заступник начальника Департаменту міжнародного співробітництва ОГП Сергій Кропива — найближча довірена особа генерального прокурора.
Як з’ясували слідчі, посадовець організував системне «кришування» мережі підпільних шахрайських кол-центрів, які видурювали заощадження в українців та іноземців під виглядом працівників банківських установ. За щомісячну данину у мільйони гривень Кропива гарантував безпеку окремим офісам і водночас організовував тиск правоохоронних органів на їхніх прямих конкурентів. Отримані тіньові надходження відмивалися через купівлю коштовної столичної нерухомості, оформленої на родичів водія, цивільної дружини та близьких самого чиновника.
Читайте також: Безсмертний “Карфаген” на Різницькій: чому антикорупційні блокбастери завершуються мемами замість вироків
Проте найболючішим ударом для верхівки прокуратури стали оприлюднені записи розмов. З них випливало, що підлеглий перебував у надзвичайно тісних неформальних стосунках із самим генпрокурором. Як пише видання Суспільне, аудіоперехоплення зафіксували, що Кропива супроводжував Кравченка в закордонних поїздках, бронював для нього номери в готелях та столики в ресторанах, а також напряму займався фінансуванням ремонту в заміському маєтку генпрокурора. Більше того, у матеріалах справи фігурують покупки техніки та оформлення візи до Сполучених Штатів для дружини очільника ОГП.
Після викриття Кравченко спочатку демонстративно звільнив заплямованого помічника й на зустрічі з журналістами 7 вересня переконував, що не планує залишати посаду. Але вже за кілька годин, після особистої розмови на Банковій, він був змушений підписати заяву про відставку. Звернення 14 вересня стало спробою виправдатися перед аудиторією: посадовець заявив, що «Карфаген» влаштували лише заради викрадення матеріалів на керівництво НАБУ та САП, щоб нейтралізувати його розслідування проти них.
Читайте також: «Красти так мільйон, вибивати так пенсію»: як клан «Канцлера», його «Муза» та паспорти РФ поховали генпрокурора
В чому намагалися звинуватити очільника НАБУ
Зміст тексту підозри, яку Кравченко надіслав поштою Семену Кривоносу, складався з реанімації епізодів багаторічної давнини, більшість із яких уже давно були відомі громадськості. Перша частина звинувачень стосується подій весни 2014 року, коли майбутній директор антикорупційного бюро обіймав посаду начальника реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції на Київщині. За версією слідчих СБУ того періоду, місцевий мешканець намагався виділити землю під будівництво у селі Старі Безрадичі, а сільський голова вимагав за це хабар у розмірі 72 тисяч доларів.
Кравченко стверджував, що Кривонос нібито погодився допомогти замаскувати корупційну оборудку через ланцюжок підставних осіб та знайшов оцінювача для штучного заниження вартості ділянки задля мінімізації податків.
Ця історія вже виринала у публічному просторі у 2016 році під час розслідування журналістів проєкту «Слідство.інфо», коли Кривонос претендував на посаду голови одеського теруправління НАБУ. Тоді він пояснював, що проходив у справі виключно свідком, фактів порушень не виявили, проте від посади в Одесі він добровільно відмовився, щоб зняти зайві закиди щодо репутації новоствореного органу.
Другий епізод прокурорського доробку виявився ще архаїчнішим і сягав студентських часів Кривоноса у 2008 році. Тоді молодого студента притягували до відповідальності за підкуп виборців, однак у 2009 році суд застосував до нього закон про амністію через наявність на утриманні малолітньої дитини. У нинішній підозрі генпрокурор безапеляційно заявив, що дитина була чужою, а батьківство — фіктивною схемою для уникнення покарання, додавши до публікацій відеозапис нещодавнього допиту матері хлопчика.
Сам Семен Кривонос під час відкритого конкурсу на посаду директора НАБУ не приховував кримінального переслідування 2008 року, наполягаючи, що судова справа була помстою адміністрації університету за активний студентський супротив політичному тиску згори. Усі нові спроби повернутися до цих сюжетів очільник бюро охарактеризував як юридичне невігластво та відмовився детально коментувати те, що назвав відвертою маячнею ображеного колишнього посадовця.
Читайте також: Прокурорський консьєрж-сервіс, темна плитка та кругова порука на руїнах корупційного “Карфагена”
Реакція керівників НАБУ і САП
Того ж вечора керівники двох ключових антикорупційних інституцій зібрали журналістів на спільний терміновий брифінг, виступивши єдиним фронтом. Семен Кривонос назвав те, що відбулося, скоординованою атакою на систему правопорядку, аналогів якій країна не знала. Він наголосив, що ніхто не бачив офіційного паперового документа, а використання соціальних мереж для оголошення процесуальних рішень є небезпечним прецедентом перетворення кримінальної юстиції на медійний балаган.
Кривонос окремо нагадав про події липня 2025 року, коли СБУ та ДБР за участі прокуратури проводили масові обшуки в детективів, намагаючись під прикриттям «російського сліду» позбавити відомства інституційної автономії. Тоді знищення незалежності НАБУ вдалося зупинити лише завдяки жорсткій позиції західних партнерів та масовим протестам громадянського суспільства. За словами керівника бюро, теперішній крок Кравченка є прямою спробою відплатити за викриття його оточення.
Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко також спростував будь-які натяки на провадження щодо людей зі свого кола, запропонувавши авторам фейків назвати конкретні імена та прізвища замість туманних формулювань.
Читайте також: Кравченко виклав відео щодо нібито фіктивного усиновлення дитини і підкупу студентів Кривоносом
Як зазначає видання ZN.UA, Клименко прямо вказав, що за організацією системних ударів по антикорупційній системі стоять не лише особисті образи окремих прокурорів, а й ширше коло осіб. Зокрема, він назвав ім’я колишнього заступника головного військового прокурора Дмитра Борзиха, відомого у професійних колах як «адвокат-хакер», котрий спеціалізується на конструюванні юридичних диверсій проти детективів.
Кривонос також підтвердив залученість окремих співробітників Служби безпеки України до негласних заходів проти детективів бюро. Очільники обох органів дали зрозуміти, що не збираються припиняти жодного розпочатого розслідування, незалежно від посад, кабінетів та спроб політичного шантажу.
Управлінський вакуум на Різницькій
Поспішна втеча Руслана Кравченка породила не лише політичну кризу, а й занурила центральний апарат прокуратури у стан цілковитої невизначеності. Посадовець залишив межі країни, не визначивши своїм наказом особу, яка виконуватиме обов’язки генерального прокурора. Ситуацію ускладнив той факт, що його перша заступниця Ірина Вдовиченко пішла у відставку кількома днями раніше — після того, як під час обшуків детективи знайшли у її сейфі коштовні швейцарські годинники, подаровані фігурантами «кол-центрової» справи.
У Верховній Раді новина про те, що наглядова інституція залишилася обезголовленою, викликала бурхливу реакцію. Комітет із питань правоохоронної діяльності терміново зібрався на засідання, щоб розглянути подання президента про звільнення Кравченка. Як повідомляє видання Цензор.НЕТ, народні депутати були змушені ухвалювати рішення поспіхом і наосліп, оскільки на засіданні не було жодного офіційного представника прокуратури, а парламентарі навіть не знали, хто на той момент юридично очолює структуру.
Оцінки народних обранців щодо мотивів дій Кравченка виявилися полярними. Член фракції «Слуга народу» Максим Бужанський наголосив на неприпустимості залишення відомства без керівництва та заявив, що якщо генпрокурор знав про злочини і мовчав до моменту власної відставки, то має нести пряму відповідальність за приховування протиправних дій. Водночас перший заступник голови комітету Андрій Осадчук із фракції «Голос» назвав витівку генпрокурора проявом непрофесіоналізму та нарцисизму, висловивши впевненість, що посадовець обрав долю політичного біженця й більше не повернеться до України.
Своєю чергою громадські активісти вказують на глибший системний збій. Виконавча директорка Центру протидії корупції Дар’я Каленюк переконана, що цей інцидент є прямим свідченням порочності ручного призначення лояльних кадрів. За її словами, якщо Банкова знову проштовхне фігуру без відкритого конкурсу, українці побачать чергове коло інституційних воєн, що остаточно зруйнує залишки довіри до правоохоронної системи.
Читайте також: На тлі скандалу з Кравченком ЄС нагадав Україні про обіцяну Зеленським і Ко реформу генпрокуратури
Міжнародна ціна чиновницького демаршу
Цей відомчий конфлікт спалахнув у найбільш невідповідний момент із точки зору зовнішньої політики. На п’ятому році великої війни українська економіка продовжує критично залежати від стабільності західного фінансування. Як наголошує інформаційне агентство Reuters, протистояння між Офісом генпрокурора та незалежними слідчими органами суттєво підвищує репутаційні ризики для Києва й може створити перешкоди для отримання десятків мільярдів доларів донорської підтримки.
Міжнародні партнери сприймають недоторканність та автономність НАБУ і САП як непорушний маркер демократичної зрілості української держави. Будь-які незграбні спроби посадити керівників антикорупційних органів на гачок сфабрикованих справ миттєво зчитуються як спроба згорнути реформи. Ситуація безпосередньо впливає і на євроінтеграційний процес, де розділ правосуддя та верховенства права є фундаментом переговорної рамки про вступ до Євросоюзу.
Реакція європейських інституцій на скандал виявилася миттєвою. Щойно стало відомо про транскордонний вояж Кравченка та його спробу оголосити поштові підозри, представники Єврокомісії публічно нагадали українській владі про давнє невиконане зобов’язання — законодавчо закріпити відкритий, прозорий конкурсний відбір на посаду генерального прокурора за участі незалежних міжнародних експертів.
Історія з підозрами, що прожили менше доби, показала всю крихкість вітчизняної правоохоронної конструкції. Вона довела, що епоха кулуарного впливу на розслідування через слухняних силовиків остаточно добігає кінця. Якщо парламент та президент обмежаться лише механічною заміною одного прізвища на інше, не змінивши самі правила обрання керівника ОГП, чергова подібна криза стане лише питанням часу, несучи за собою катастрофічні наслідки для національної безпеки країни.
—
Олекса Захар для «Аргумент»